Міжнародний Центр Батьківства

Як посилити роль батька у вихованні дитини?

Міжнародний центр батьківства

Розмова на Громадському радіо з виконавчим директором Міжнародного Центру Батьківства — Сергієм Цвєтковим.

Розкажіть, будь ласка, як створилася ваша організація? З чого все починалось?

Все почалось в 1996 році з того, що Україну відвідав директор Національного центру батьківства США. Він написав дисертацію, провів велике соціальне дослідження, видав книгу “Серце батька” і презентував результати своєї роботи в Києві. Там був фундатор нашої організації “Міжнародний центр батьківства” Олександр Марченко. Він зацікавився цією тематикою і почав відвідувати семінари, які проводили фахівці та волонтери з США, а згодом почав збирати навколо себе однодумців, для кого ця тема виявилась так само важливою.

Як підвищити в чоловіках культуру цього відповідального татусівства? Тому, що в нас прийнято, що піклувальна функція і взагалі повністю коло обгортання дитини – це материнська функція. Інколи мами кажуть татусям, щоб краще в цю справу не лізли, бо нічого не розуміють. Інколи татусі говорять, що почнуть розмовляти з дітьми, коли вони вже почнуть розмовляти. Як це змінити? Як зацікавити татусів у своїх дітях?

Має бути комплексний підхід, у тому числі, тут не обійтись без допомоги держави. Але я б сказав, що нам чоловікам, може, потрібен дозвіл. Не просто перелік правил, що мусимо, а що не маємо робити, а дозвіл — жити за своїм серцем. За 15 років роботи з татами, я ще не зустрів жодного чоловіка, який би казав, що не хоче бути кращим батьком для своїх дітей, навпаки, всі ми бажаємо, всі ми хочемо. Але не завжди ми відчуваємо цей дозвіл. Чи-то через брак досвіду у взаєминах зі своїм батьком в дитинстві. Чи-то через якісь стереотипи щодо ролі батька в нашому оточені. Чи-то через якісь особисті сумніви. Нам потрібен дозвіл відпустити себе в це плавання. Це в першу чергу.

І ми про це кажемо. Ми не кажемо чоловікам, що у нас є проблема з батьківством, ми кажемо, що у нас є — можливості. І це великі можливості пережити повноту життя, самореалізації, відчути повною мірою смак мужності саме у своєму батьківстві.

А що робити, якщо батько пішов з сім’ї і зовсім навіть не згадує про дитину?

Кожна ситуація індивідуальна, але щоб там не було, треба розмовляти один з одним і треба розмовляти з батьком. Якщо чоловік готовий йти на контакт, він може звернутись до нас за контактами вказаними на нашому сайті uafathers.com.

Але як я бачу не тільки якусь конкретну ситуацію, а в цілому, що можна і треба робити, - це змінювати атмосферу, культуру в якій ми живемо. Цим ми і займаємося. Ми займаємось тим, що піднімаємо тему важливості ролі батька на рівні місцевих громад, щоб такі активісти, як ми об’єднувалися і залучали простих чоловіків до єднання один з одним навколо теми батьківства. Сама ця атмосфера, приклад інших чоловіків, які обговорюють один з одним питання власного батьківства і ставляться до цього, як до предмету своєї гордості, формуватиме культуру відповідального батьківства, яка має стати найпершим засобом з профілактики безбатченства.

Як говорити з татусями, щоб вони дійсно починали жити своїм серцем, не боялися спілкуватись із дитиною, будували ці містки довіри тому, що в 6 років будуєш інший місток, в 13 років доводиться підміцнювати його, бо там можливо, вже є провали або він закороткий?

В кожної дитини слово любов – це час. Що потрібно – це час спілкування батька з дитиною, бо це двосторонній рух. Ми інколи думаємо, що нам потрібен час, щоб дитину зрозуміти, пізнати, але дитині так само потрібен час, щоб зрозуміти, хто з ним поруч живе. Бо якщо батько не приділяє часу дитині, він стає для неї такою сліпою плямою – дитина не знає, хто поруч. Через що і може виникати напруження у взаєминах між ними.

Але якщо можливість для спілкування з батьком у дитини була відсутня. Або усвідомлення з боку батька щодо необхідності спілкуватись зі своєю дитиною відбулось запізно. В такому випадку мабуть відновити таке спілкування буде більш складно і болісно для обох сторін. Як бути у таких випадках?

В подібних випадках для батька і дитини процес відновлення взаємин буде проходити трохи по різному. З боку дитини, яка вже пережила досвід травми у стосунках з батьком, коли-небудь доведеться усвідомити, що вона потребує цих взаємин. І вирішити для себе відновити ці взаємини, досягти якогось розуміння і примирення.

Те саме стосується і батька. Ніколи не пізно попросити пробачення. Просто визнати те, що було не так, і запропонувати нові взаємини, в які так само потім треба вкладати час. Це будуть вже інші взаємини. Того що минуло і було втрачено не повернеш, але можна відбудувати нові, добрі взаємини один з одним. І це корисно для обох.

Дитина сприймає нас, як батьків, але чи може дитина прийняти нас, як людей?

Дитина приймає батька і мати від народження, бо вона не може інакше, у дитини просто немає вибору, це питання її виживання. Вона інакше не може, вона не відкидає батьків. Будь-яка погана поведінка дитини – це запит на відновлення взаємин, це треба розуміти, і на цей запит треба відповідати. Дитина не відвертається від батьків, батьки можуть, але дитина – ні.

Татусі, котрі є активними учасниками зустрічей, які проводить Міжнародний Центр Батьківства, вони, наприклад, починають частіше ходити на батьківські збори, чи перебирати на себе якісь функції, які виконувала суто мама або бабуся?

Наші волонтери, наприклад, це ті самі татусі, які пройшли подібні групи для чоловіків, як і всі ми в нашій організації. Так, це впливає. Так, ми дивимось один на одного, ми бачимо, що ось хтось це робить, чому я не можу? І я починаю робити так само. Якщо я не знаю, як це зробити, я запитаю і мені підкажуть з чого можна почати, як реагувати на різні ситуації, які виникають на тих самих батьківських зборах.

Основна цінність спілкування на групах для татів, не в самому матеріалі, який піднімає правильні питання, а в обміні між чоловіками реальним досвідом батьківства. Це зміцнює і будує нас, як батьків. Чоловікам легше переймати досвід від інших чоловіків, ніж від дружини або бабусі.

Можна підвести якийсь підсумок, з досвіду вашої багаторічної діяльності, чи міняється ситуація в Україні на краще у ставленні чоловіків до своєї батьківської ролі?

Нам приємно думати, що ми вплинули на ситуацію, бо справді, бути татком зараз модно. І носити дитину в слінгах, і бавитись з нею на дитячих майданчиках, модно зараз. І ми сподіваємось, що наша в тому лєпта так само є.

Джерело: Громадське радіо

Підтримайте нашу діяльність: ПОЖЕРТВУВАННЯ

Ми готові відповісти на Ваші питання.
Для цього зв'яжіться з нами:

+38 (044) 221-89-38
+38 (067) 233-66-20