Головним фактором психічного розвитку з перших кроків життя дитини впродовж дошкільного дитинства є спілкування з близькими дорослими. Це процес взаємодії, спрямований на узгодження і об’єднання їх енергій з метою досягнення спільного результату.
Важливість спільної гри дитини з батьками.
Всім відомо, що дошкільне дитинство – період гри. Батьки ніби і дбають про задоволення дитячої гри: купують іграшки, обладнують місце для гри вдома, задовольняють потребу грати з однолітками тощо. Але, цільові спостереження дають підстави стверджувати, що спільна діяльність дорослих і дітей в родинному колі якщо і має місце, то без розвивально-виховного впливу. Особливо це стосується старших дошкільників, увага яких до особистісного спілкування з дорослими підвищена.
Найкращим способом для створення атмосфери такого виховного спілкування з дитиною дошкільного віку, є - спільна гра. Найголовніше тут те, що мотивація у дитини до спільної з батьками гри найсильніша, а тому і найвища концентрація душевних сил.
Важливість рівноправної взаємодії.
Максимальне задоволення базових потреб дитини в захисті та турботі створює передумови, які сприяють формуванню навичок жити серед людей, а відтак і соціально психологічної зрілості. Почуття довіри, яке зароджується з отриманої батьківської любові, стає базовим для формування у дитини ставлення до інших і світу в цілому і до самого себе.
Дорослі, які не готові до рівноправної взаємодії з дитиною, не вміють надавати дитині повну свободу вибору спільної діяльності і підкорятись запропонованому порядку, спричиняють суперечки між собою та дитиною вже при виборі книжечки на вихідні дні з організованої в дитячому садку бібліотеки, вдома не знаходять спільної мови при вирішенні питання щодо змісту спільної гри чи іншої спільної діяльності. Такі дорослі зізнаються, що досить часто спільні справи з дитиною не є радісними для дитини, а відтак і для батьків.
А тато де?
За результатами спостережень стабільна більшість сімей дотримуються традиційної схеми: батько – фінансовий утримувач сім’ї; мама – навантажена основними сімейними обов’язками і виховною функцією. З дитячим садком дорослі намагаються налагодити тісні взаємини, все більше підтримують вихователя, стимулюючи дитину до активності, самостійності, порядності. А от спілкування з дитиною щодо її потреб, інтересів, бажань, переживань, очікувань тощо – з ініціативи дорослих майже не відбувається. Винятком слугують ситуації так званого конфліктного характеру, коли дитина вередує, виявляє впертість, ображається, вимагає певних дій тощо.
Висновок.
Спілкування є умовою розвитку дитини, могутнім фактором перетворення безпомічного малюка на особистість. Це обумовлено тим, що специфічні види психічної і практичної діяльності формуються у дитини після народження. Вони ніяк біологічно не фіксовані, не передбачені: не розгортаються з віком, а вибудовуються протягом життя і лише за умови засвоєння їх у спілкуванні з живим носієм досвіду людства, з дорослими людьми.
Важливо підкреслити, що саме в сімейному товаристві, а можливо і лише в ньому, дитина вже в дошкільному віці отримує цей безцінний для становлення її як особистості досвід людини як свідомого учасника соціального буття.
План дій для батька.
У спільній грі слід дотримуватись трьох основних принципів:
- Спільна згода на гру. Кожен має право голосу (вибір гри; вибір ведучого (якщо гра того вимагає) тощо).
- Досвід діалогу рівних (дитина і дорослий).Разом з дитиною знаходимо рішення для поведінки у тих чи інших обставинах.
- Змістовний процес гри. Даємо повне змістове навантаження (що добре і погане, як чинити можна і як не можна) з чіткими правилами співучасті гравців.
За матеріалами статті Федорчук О.І."ВНУТРІСІМЕЙНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК ЧИННИК ПРИВЛАСНЕННЯ ДИТИНОЮ ЦІННОСТЕЙ СПІВЖИТТЯ", повна версія за посиланням: http://lib.iitta.gov.ua/717049/1/Стаття_Aktual_probl_psihol_2019_4_15.pdf