Падіння народжуваності, зменшення дітності у сім’ях, трансформації інституту шлюбу, поширення неповних сімей, заробітчанство, внутрішньо переміщені особи, соціальне сирітство, випадки жорстокого поводження з дітьми, ось неповний перелік, який доводить безумовну актуальність проблеми відповідального батьківства для сучасної України.
Проблема відповідального батьківства є комплексною, адже перебуває на межі соціології, психології, демографії та економіки. І, відповідно, впливає не лише на якість життя окремої особистості, але на стан суспільства загалом: соціальний, психологічний, демографічний та економічний. [1]
Аспект батька
Основними факторами, які впливають на ступінь участі батька в житті дитини, є: навички по догляду за дитиною; підтримка з боку дружини і близького оточення; розподілення пріоритетів між часом для роботи та сімейним життям; особисті мотиви до виконання батьківських обов’язків. [2]
Навички
Основна частина необхідних навичок і впевненості по догляду за дитиною приходять з часом. Через що, батько схильний передати свою відповідальність дружині, яка виглядає більш компетентною, особливо в перші місяці і роки життя дитини.
Рішення:
Чоловікам потрібне раннє включення і навчання по догляду дитиною. Таке включення має відбуватись вже на етапі вагітності дружини. Як свідчить практика, відвідування подружжям курсів з підготовки до партнерських пологів і догляду за новонародженим, допомагає чоловікові усвідомити свою роль як батька і набути впевненості у власній спроможності до її виконання.
В подальшому для батька важливо розбудувати мережу підтримки з боку інших, в тому числі більш досвідчених, чоловіків-батьків, та мати доступні освітні ресурси для розвитку батьківських якостей і навичок.
Підтримка
Окрім оточення чоловіка з його колег по роботі, друзів та родичів, які або заохочують його до виконання батьківських обов’язків або навпаки перешкоджають (через свої усталені упередження щодо того, яким має бути чоловік), провідну роль відіграє дружина. Дружина може або зміцнити чоловіка в його прагненні опікуватись дітьми, або знецінити важливість його батьківства, постійно роблячи йому зауваження щодо його спроможності і компетентності в цій сфері. А в крайніх випадках, обмежити роль чоловіка у вихованні дитини суто фінансовою складовою, або повністю виключити його з життя дитини. [3]
Робота
Хоча за останнє десятиріччя спостерігаємо в українському суспільстві зростання популярності образу батька, який активно залучений до життя своїх дітей, в той самий час, посилюється тенденція відмови від батьківства на користь самореалізації і життя “для себе”. В сучасній культурі, чоловікові легше себе віднайти та реалізувати у професійній діяльності, ніж у сімейному житті.
Окрім світоглядних трансформацій, великим викликом для української сім’ї залишається заробітчанство. 3,2 млн громадян України працюють за кордоном на постійній основі, а в окремі періоди ця кількість сягає до 7 - 9 млн осіб, 92% з яких складають чоловіки. [4]
Рішення:
Коли ми говоримо про відповідальне батьківство, ми також повинні говорити про відповідального роботодавця і відповідальну державу.
Для становлення інституту відповідального батьківства вкрай важливим є розвиток суміжних інститутів, як-то: інфраструктура, необхідна для народження та виховання дітей, лібералізація трудового законодавства, яка дала б змогу як жінкам, так і чоловікам більше часу приділяти сім’ї та вихованню дітей.[1
Україна потребує соціально-відповідальних роботодавців, які будуть утримувати своїх робітників не лише зарплатою, але і зважати на більш широкий соціальний контекст в якому вони існують. Треба допомогти чоловікові поєднати його суспільну і сімейну сторону життя, щоб вони підсилювали і доповнювали одна одну, а не конфліктувати між собою.
Мотиви
Українське суспільство все ще перебуває в пострадянській парадигмі нівелювання ролі батька у сімейному житті. Навіть на рівні риторики з відстоювання рівних прав жінок і чоловіків в контексті сімейного життя, здебільшого йдеться про справедливий розподіл репродуктивної праці, ніж про вагомість та унікальність ролі батька. Іншими словами, порівняно з жінкою-матір’ю, чоловікові-батькові відмовляють у його долі глорифікації. Все це впливає на рівень мотивації чоловіка до батьківства, оскільки не розкриває значимості його внеску у виховання дитини, коли йдеться не лише про задоволення щоденних потреб, але про більш широку перспективу.
Рішення:
Чоловіку слід поглянути на свій внесок в життя дітей в більш широкій перспективі аніж задоволення щоденних потреб. Необхідно пам’ятати про свій унікальний вплив на формування дитини, як психічно, інтелектуально і соціально розвиненої особистості, а від так, і внесок у розбудову здорового суспільства та міцної країни. Пам’ятати, що батько на рівні з матір’ю, є незамінним для дитини, і ніхто не може компенсувати його відсутність в житті власних дітей. [5]
Утвердження чоловіків у такій мотивації можливе лише за умови, якщо суспільство сповідує філософію відповідального батьківства в якій батько отримує належну йому долю глорифікації, відображену у конкретних соціальних практиках, державній сімейній політиці, підтримці батька соціально-відповідальним роботодавцем, про-сімейних ініціативах громадських об’єднань.
РІШЕННЯ
Для державних законодавчих та виконавчих органів влади, органів місцевого самоврядування, громадських активістів та роботодавців, філософія відповідального батьківства має стати основою як соціальних практик, так і сімейної політики, орієнтованої на задоволення інтересів батьків і дітей, на розвиток людського та соціального капіталу.
Державні службовці та громадські активісти покликані створювати та методологічно супроводжувати платформи для взаємодії між чоловіками-батьками, сприяти виникненню просімейних мереж взаємної підтримки і обміну позитивним досвідом відповідального батьківства, надавати експертну допомогу у вигляді навчання батьків, молоді та волонтерів. Такі мережі мають проникати безпосередньо на рівень щоденної життєдіяльності членів своїх громад: місця роботи, місця дозвілля, житлові масиви, навчальні заклади, тощо.
Місцеві органи влади мають поставити за пріоритет інтереси батьків і дітей при розбудові інфраструктури медичних закладів, закладів освіти, публічних просторів, тощо. Створити умови для стимулювання та контролю роботодавців щодо забезпечення інтересів батька по догляду за своїми дітьми. [1]
Джерела
Думанська В.П., Відповідальне батьківство: теоретичний аспект / ISSN 2072-9480. Демографія та соціальна економіка, 2015, № 3 (25), / С. 75-86, doi: 10.15407/dse2015.03.016
Майкл Ламб, “Біосоціальна перспектива батьківської поведінки та участі”; Джейн Б. Ланкастер, “Бути батьками все життя: біосоціальні грані”, Нью-Йорк, 1987 р., С. 131-134
Павло Петренко, Міністерство юстиції України, 04.03.2019, https://minjust.gov.ua/news/ministry/pavlo-petrenko-derjava-mae-zahischati-traditsiyni-simeyni-tsinnosti
Міністерство соціальної політики України, 01.08.2019, https://www.radiosvoboda.org/a/news-trudovi-mihranty-z-ukrainy/30087119.html
Кен Кенфілд, "Серце Батька", Київ 1999 р., С 95-96