«Міжнародний Центр Батьківства» неодноразово привертав увагу широкої громадськості до проблеми відсутності відповідального батька в житті більшості українських дітей та підлітків.
Про існування в країні серйозної кризи в сфері батьківства та її руйнівні наслідки свідчать результати багатьох досліджень.
Дані Держстату України за 2020 рік
Так, наприклад, у представленому Державною службою статистики України статистичному збірнику «Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2020 році» можна побачити дуже невтішні цифри. Справа в тому, що, за результатами проведеного дослідження, виявилось, що домогосподарства, у складі яких є діти, що не мають одного чи обох батьків складають 16, 8 % від усіх домогосподарств із дітьми. В 92, 8 % випадків із своїми дітьми не проживає саме батько, в 4, 8 % випадків ̶ мати. Проте, в минулому 2019 році картина була трохи інакшою: 94, 9 % дітей проживало без батька, а 3,3% ̶ без матері. Та як бачимо, за рік суттєвих змін в цій сфері не відбулось.
Доцільним буде згадати, як в минулому році на прес-конференції, присвяченій встановленню офіційного Дня Батька в Україні, Микола Кулеба, Уповноважений Президента з прав дитини, розповів про результати декількох досліджень, згідно із якими, на сьогодні в Україні кожна п’ята дитина народжується поза шлюбом. Причина цього найчастіше криється в безвідповідальному відношенні до власного батьківства з боку чоловіків. Також Микола Кулеба запевнив, що не менш ніж в половині українських сімей відсутнє спілкування між дітьми та їхніми біологічними татами.
Загалом, статистика також говорить про те, що майже кожна друга дитина в нашій країні не проживає зі своїм батьком. Не можливо не погодитись, що такі цифри є прямим свідченням недостатньо відповідального, несерйозного та часом навіть недбалого ставлення більшості українських чоловіків до своєї ролі як батька.
В США схожа статистика: без рідного батька тут проживає кожна третя дитина.
Статистика наслідків безбатьківщини у США
Особливо красномовно результати американських досліджень свідчать про жахливість наслідків відсутності тата для життя та психологічного стану дитини. Згідно із ними, близько 90% безпритульних або тих, хто втікає із дому ̶ це діти, які росли без батька; 85% дітей, що мають порушення поведінки, росли без батька; 85% підлітків, що знаходяться в місцях позбавлення волі, росли без батька; 63% підлітків, які вчинили спробу суїциду, виховувались без батька; 71% дітей, які були виключені зі школи, також не мали виховання та уваги з боку батька. Разом із тим, американська статистика підтверджує, що ймовірність підліткової вагітності у дівчат, що росли без тата, в 7 разів більше, ніж в тих, чиї батьки приділяли вихованню належну увагу.
Дослідження стосунків батька з дітьми в Україні
Повернемося до розгляду українських досліджень. Одне з них, проведене серед підлітків у формі опитування, показало, що, за умови виникнення якої-небудь проблеми, лише 1% з них готовий звернутися по допомогу до батька… Така цифра не може не лякати. Натомість, 30% підлітків говорять, що могли б поділилися своєю проблемою з матір’ю.
Звісно, метою проведення та оприлюднення таких досліджень є зовсім не налякати чи засмутити громадськість (хоча такі негативні емоції для деяких з нас можуть стати мотивацію до якісних змін, як мінімум, у власному житті), а підвести кожного українця до чіткого усвідомлення всієї гостроти та проблематичності питання батьківства.
Наша країна, безперечно, потребує кардинальних змін у ставленні широкого загалу до ролі чоловіка як батька, у розумінні ключової важливості впливу чоловіка на становлення дитини як особистості, на її самоідентифікацію, рівень самоповаги, загальний психічний стан.
Вже давно помічено, що діти, які мали якісне спілкування з татом, у своєму майбутньому частіше досягають кар’єрного успіху, мають самоповагу, певний внутрішній стрижень, рідше стикаються із серйозними проблемами у підлітковому віці, мають стійкішу психіку і самі стають гідними батьками в своїй сім’ї. Отже, вплив батька є суттєвим і беззаперечним.
Українцям необхідно усвідомити важливість ролі батька
Відтак, в Україні на сьогодні існує гостра, болюча необхідність у піднятті в соціумі рівня поваги до постаті батька як важливої в сім’ї фігури. Особливо важливою для досягнення цієї мети є активна діяльність соціальних організацій і громад, що опікуються питаннями сім’ї та батьківства, створення спеціальних освітніх програм для шкіл та університетів, пропаганда ідеї відповідального й доброго батька через культурні заходи, кінофільми, мистецтво тощо.
Проте, звісно ж, кожен батько має працювати над собою окремо та прагнути збудувати якомога міцніші та тепліші стосунки із власними дітьми.
Сподіваємося, що ознайомлення із статистикою й усвідомлення того, наскільки сильним є влив тата на подальше життя дитини, спонукатиме наших читачів до початку або ж до активного продовження свого саморозвитку як відповідального батька, який готовий приділяти багато уваги вихованню та спілкуванню зі своєю дитиною.