Нестабільна, але не безнадійна. Саме так я б охарактеризував стан сучасної української родини.
Статистика стану родини в Україні
Спочатку наведу деякі дані, на підтримку своєї тези наведеної на початку цієї публікації, а потім поділюсь міркуваннями та висновками, які я роблю на їхній підставі:
- понад 60% шлюбів в Україні розпадаються;
- з розірваних шлюбів 62% припадає на молоді сім'ї переважно у період від 3-х місяців до 1,5 року сімейного життя;
- першою причиною розлучень в Україні є — алкоголізм, другою — брак грошей, третьою — подружня зрада(1);
- половина дорослих українських чоловіків мають досвід заробітчанства, а кожен п’ятий дорослий чоловік перебуває на заробітках постійно(2);
- половина дітей в Україні зростають без уваги з боку біологічного батька: кожна третя дитина виховується вітчимом(3) та 16% у неповних сім’ях лише з мамою(4);
- більшість українських чоловіків стають батьками у віці 30-39 років, дещо менше у віці 20-29 років, кількість чоловіків, які стали татами після 50-ти більша ніж юних татусів, яким не виповнилося 20-ти років(5);
- у середньому, українська жінка народжує трохи менше 1,5 дитини(6).
Сім’я і народження дитини
Перший очевидний висновок полягає в тому, що на стабільність подружжя впливає готовність чоловіка і жінки справлятися з кризою, яку спричиняє народження дитини. Саме на молоді сім’ї зі стажем до 1,5 року подружнього життя припадає 62% розірваних шлюбів.
Уявіть собі реальну ситуацію. В молодій сім’ї народжується дитина. Чим цей факт може обернутись за умови, якщо: чоловік від самого початку був включений в процес виношування дитини дружиною, а після народження і до догляду за нею; батьки і друзі заохочують молодих до пошуку порозуміння між собою; а інформаційний фон підтримує думку про те, що він та вона, обидва прагнуть до кращого?
А тепер уявіть таку саму ситуацію, але з точністю до навпаки: чоловік не був включений у процес виношування дитини дружиною і після народження залишається осторонь від питань по догляду за нею; батьки і друзі щоразу, коли трапляється конфлікт між подружжям здійснюють “миротворчі місії” для порятунку одного з подружжя від іншого; а в інформаційному просторі домінує образ чоловіка, як насильника. Чим факт народження дитини може обернутись за таких умов?
А додайте до цього ще можливість післяпологової депресії у жінки, якій підказують з усіх боків, що в усьому винен чоловік і для неї він головний ворог. А такі випадки непоодинокі та трапляються необов’язково після народження першої дитини.
Ви запитаєте, а чому такий акцент на негативному образі чоловіка? Основна відповідь полягає в тому, що у 80% випадків саме жінки є ініціаторами розлучення(7).
Що з цим робити?
- по-перше, чоловікові-батькові вкрай важливо від першого дня вагітності дружини включатись в процес підготовки до народження дитини та догляду за новонародженим в тісній взаємодії з мамою дитини;
- по-друге, найближчому оточенню, батькам і друзям молодої сім’ї варто заохочувати обидві сторони до збереження шлюбу, а не влаштовувати “миротворчі місії” з порятунку одного з подружжя від іншого;
- по-третє, в інформаційному просторі має домінувати образ чоловіка, як доброго батька(8) та найближчої людини для жінки, а не як насильника(9).
В чому ж полягає надія?
- по-перше, спілкуючись вже понад 20 років з українськими чоловіками ми спостерігаємо стабільне зростання свідомого включення чоловіка в процес по догляду та вихованню своїх дітей;
- по-друге, зростаюча мобільність молодих сімей, які все більше відходять від традицій мешкання з батьками і часто оселяються від них на значній відстані. Як мовиться у прислів’ї “не було щастя та нещастя допомогло”;
- по-третє, наявність в Україні доволі потужного громадянського руху, який популяризує позитивний образ сім’ї(10) та відповідального батьківства(11).
Сім’я, алкоголізм, гроші та зрада
Я не зустрічав досліджень, які б проілюстрували причинно-наслідковий зв’язок між конфліктами в подружжі та алкоголізмом. Як алкоголізм може бути причиною конфліктів, так і конфлікти в подружжі можуть стати причиною алкоголізму. Але очевидно, що серед інших, це є перша причина розлучень в Україні.
Щодо грошей, це більш складне питання. З одного боку схоже на те, що жінки намагаються обирати своїм партнером чоловіка, який на їхній погляд є більш конкурентно спроможним на ринку праці. Про що свідчить перевага у 25% в заробітках одружених чоловіків, передусім батьків, над чоловіками, які не мають дітей і не одружені. Особливо така фінансова “надбавка” у заробітках чоловіка-батька спостерігається у перші три роки від народження його першої дитини(12).
Ще важче казати про причини подружніх зрад. Тому це питання я залишаю психологам.
На мій погляд ця “перша трійка”: алкоголізм, гроші, подружня зрада, якось корелюють між собою та обумовлюють одна-одну. Не складно уявити ситуацію, коли одна з цих причин тягне за собою іншу та навпаки.
Що з цим робити?
- по-перше, розвивати культуру здорового способу життя та відповідну інфраструктуру (стадіони, спортивні майданчики, тощо) починаючи з дошкільних та шкільних дитячих закладів, продовжуючи вишами та просторами громадського користування;
- по-друге, яким би дивним це комусь не здавалось, надавати в інформаційному просторі більше часу для Церкви, яка традиційно вважається сумлінням суспільства, а в Україні лишається одним з інститутів з найбільшим індексом довіри(13);
- по-третє, треба щоб в Україні нарешті з’явився профільний орган, пріоритетним завданням якого буде розробка та реалізація сімейної політики.
В чому ж полягає надія?
Передусім, надія пов'язана із молодим поколінням українців. До речі, 74% молодих укранців вважають себе віруючими людьми, тому статистика наведена нижче (щодо головного прагнення нашої молоді), на мою думку відображає важливість християнської традиції для виховання гарного сім'янина.
- по-перше, головним прагненням для 72% молодих українців є бажання досягти сімейного щастя;
- по-друге, 55% молодих українців бажають мати двох дітей;
- по-третє, 46% молодих українців вважають найважливішим народження і виховання дітей(14).
Сім’я і робота
На мій погляд, протиставлення роботи та сім’ї є хибним та шкідливим трендом сучасного мейнстриму багатьох громадських активістів. Поборники за “звільнення” жінки від хатньої роботи, а чоловіка від заангажованості професійною діяльністю більше шкодять ніж приносять користі. Сказати сьогодні, що чоловік має обов’язок фінансово забезпечувати сім’ю, це ризикнути підпасти під критику в сексизмі.
По факту, сучасна сім’я переважно потребує, щоб заробляли гроші обоє, чоловік і жінка. І зневажати роботу чоловіка, який забезпечує свою сім’ю, є не кращим за знецінювання роботи жінки-домогосподарки. Так само не краще, коли протиставляємо професійну самореалізацію і домашні обов’язки.
А з огляду на рівень трудової міграції та пам’ятаючи, що 92% українських заробітчан складають чоловіки2, принижувати тих, хто для країни заробляє третину її бюджету та у 4,6 разів більше аніж всі іноземні інвестори разом узяті вкладає у власну державу(15), це рубати сук на якому ми всі сидимо.
Що з цим робити?
- по-перше, не знецінювати та не принижувати вибір, який подружжя робить щодо розподілення відповідальності по фінансовому забезпеченню сім’ї та виконанню хатньої роботи в такий спосіб в який вони вважають найкращим в своїй ситуації та на підставі власних уподобань;
- по-друге, підносити, а не принижувати цінність праці, як такої, що покликана розвивати не лише індивідуальність, але і сімейну спільноту;
- по-третє, створити сприятливі умови для розвитку малого та середнього підприємництва в Україні та гарантувати рівні умови ведення бізнесу для всіх учасників ринку. Іншими словами, створити більше робочих місць всередині країни.
В чому ж полягає надія?
- по-перше, що переможе здоровий глузд і кожен з нас (в першу чергу публічні особи та громадські активісти) будуть зважено підходити до питань роботи в контексті сімейних стосунків;
- по-друге, що рух чоловіків за відповідальне батьківство буде зростати, і відповідно буде більшати чоловіків, які враховують не лише фінансові, але і психологічно-емоційні потреби власних дітей;
- по-третє, в Україні зараз пропонується багато, в т.ч. безкоштовних ресурсів для самоосвіти подружжя і батьків(16,17).
Сім’я - Я і Ми
І на завершення хочу торкнутись особистісного рівня. Від кожного в подружжі, а згодом в батьківській парі, вимагається бути гнучким, або як би сказали психологи — адаптивним. Тобто таким, хто спроможний успішно адаптуватись до різноманітних вимог життєдіяльності. Наше “я” не має перевищувати сімейне “ми”, але і “я” кожного в сім’ї не може бути знеціненим або знехтуваним у власній гідності та потребах.
Що з цим робити?
Я не дам вичерпних порад, але хочу запропонувати три орієнтири для самоперевірки у віднаходженні згоди та розумного балансу між “я” і “ми”(18):
- по-перше, практикуйте обговорення і прийняття спільних рішень, особливо важливих для всієї сім’ї, але зберігайте і культивуйте свободу вибору для кожного її члена;
- по-друге, організуйте спільний простір для всієї родини (вечеря за сімейним столом, спільний перегляд телепрограм або читання книг, тощо), але попіклуйтесь про те, щоб у кожного члена родини був особистий “недоторканий” простір;
- по-третє, майте певний розклад, режим дня та тижня для родини в рамках якого функціонує вся сім’я, але забезпечте наявність часу “для себе” кожному її члену.
В чому ж полягає надія?
- Серце батька. Чоловіки, нам іноді варто довіритись самим собі. Ніхто краще вас не допоможе вашим дітям набути впевненості в собі і пробитись скрізь виклики життя;
- Серце матері. Жінки, ви саме все відчуваєте, і знаєте, що ніхто краще за вас не може подарувати вашим дітям родинний затишок та безумовне прийняття;
- Серце дитини. Для дитини її батьки завжди найкращі, і є основою її ідентичності. Навіть у період підліткової кризи.
На завершення
Я оптимістично дивлюсь на майбутнє сім’ї загалом та в Україні зокрема. В Україні сім’я завжди шанувалась, шанувались батько й матір, шанувались і цінувались діти. Цей інститут старший за всі відомі нам інститути, це колиска людства та всіх минулих, нинішніх та прийдешніх цивілізацій. Яким би не був шторм, сім’я мов пальма, хай як би її не клонило до землі від сили вітру, знову випростається у весь свій могутній зріст!
Джерела:
1. Людмила Слюсар, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАНУ. З інтерв’ю Газеті “Експрес”, 23.08.2015 р.
2. Мінсоцполітики України, Радіосвобода, 01.09.2019 р.
3. Микола Кулеба, Уповноважений Президента України з прав дітей. Прес-конференція в УНІАН з нагоди встановлення офіційного відзначення Дня Батька в Україні, 14.06.2019 р.
4. Державна служба статистики України «Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2020 році»
5. Дані Держстату України за 2019 рік, газета “Вечірній Київ”, 21 червня 2020 р.
6. Борис Крімер, старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, круглий стіл «Соціальне партнерство держави та суспільства в інтересах сім’ї та дітей» в офісі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, 23 травня 2019 р.
7. Кампанія проти сексизму “Повага”, https://povaha.org.ua/zhinok-scho-podayut-na-rozluchennya-v-4-razy-bilshe-za-cholovikiv/
8. Інформаційна кампанія “Добрий батько, яким він є?”, https://uafathers.com/news/28
9. Інформаційна кампанія “Розірви коло”, https://rozirvykolo.org/stories/
10. Громадянський рух “Всі разом за сім’ю”, https://vsirazom.ua/family
1.1 Рух чоловіків за відповідальне батьківство “Батько 24/7”, https://uafathers.com/resourses/07
12. А.Ю. Ощепков ОТЦЫ И ДЕТИ: «ПРЕМИЯ» ЗА ОТЦОВСТВО НА РОССИЙСКОМ РЫНКЕ ТРУДА, 2020 р.
13. Центр Разумкова, Рівень довіри до суспільних інститутів та електоральні орієнтації громадян України, 20 лютого 2019 р.
14. Міністерство молоді та спорту України, Всеукраїнське соціологічне дослідження “Цінності української молоді — 2016”: http://dsmsu.gov.ua/media/2016/11/03/24/Infografika_Doslidjennya.pdf
15. Здобувачі валюти. Як грошові перекази мігрантів впливають на економіку України, 24 травня 2019 р., https://cost.ua/news/728-zdobuvachi-valyuty/
16. Суперсімейка, http://superfamily.org.ua/
17. Безкоштовні онлайн-ресурси для батька, https://247.org.ua/
18. Уроки батьків що вижили в карантин, https://uafathers.com/blog/041