Головні фактори суїцидального ризику у дітей та підлітків

На підставі дослідження 387 учнів середньої спеціалізованої школи міста Києва, віком від 10 до 17 років, науковці виявили основні фактори, які впливають на суїцидальну поведінку дітей і підлітків.


© 2020 Шевчук О. С. Аспірант кафедри психодіагностики та клінічної психології, Психолог Психологічної служби КНУ ім. Т. Шевченка


Головні фактори формування суїцидальної поведінки У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ


Одними з найважливіших кризових факторів, які впливають на формування суїцидальної поведінки в більшості сучасних дітей і підлітків, – є належність до неповної сім’ї, родини з вітчимом чи мачухою, а також розлучення батьків і конфлікти в родині.


Для учнів дитячого та підліткового віку найважливішим суїцидогенним чинником є сімейні проблеми; разом із тим у хлопців на першому місці можуть бути проблеми в школі, а в дівчат – нещасливе кохання.


Результати за шкалою безнадії вказують на те, що досліджувані з групи ризику негативно оцінюють своє майбутнє, не сподіваються на успіх, не переконані в досягненні будь-яких цілей. Діти й підлітки з високим суїцидальним ризиком у більшості негативно оцінюють себе, невпевнені у власних силах і спроможності долати труднощі.


Фактори запобігання суїцидальним ризикам


Виявлено, що соціальна підтримка – це один із важливих факторів, що запобігає тому, аби діти й підлітки з високим рівнем суїцидального ризику реалізовували самопошкоджуючу поведінку та здійснювали суїцидальні спроби.


Найвагомішим антисуїцидальним фактором є виживання, уміння справлятися із ситуацією, найменш вагомим – побоювання соціального несхвалення. Досить вираженим є й фактор відповідальності перед сім’єю.


Програма з профілактики суїцидальних нахилів


Після проведеного дослідження створено комплексну програму з інформаційно-навчальними та психолого-корекційними заходами, з елементами спеціалізованих програм, до якої входили вправи на визначення себе як особистості, на вміння виявляти свої проблеми, на соціалізацію та на розвиток життєстверджувальної позиції, з прийомами когнітивної та гуманістичної психотерапії.


У процесі реалізації профілактичної програми ставилося за мету навчити дітей і підлітків пристосовуватись до стресових ситуацій, знаходити вихід, правильно оцінувати і сприймати себе; ідентифікувати та приймати соціальну підтримку, долати життєві труднощі й негаразди, соціально адаптуватися в суспільстві, контролювати своє життя та брати відповідальність за нього, розвивати навички спілкування в найближчому оточенні, розвивати впевненість у собі, своїх силах, бути відкритими та здатними засвоювати нові знання, звертатися за допомогою в разі виникнення труднощів.


Повний текст дослідження тут


Залиште перший коментар