Згідно з дослідженнями вчених, вплив батьків та інших старших членів сім'ї - це один з головних чинників, що впливають на вибір майбутньої професії серед дітей та молоді.
Вивчення цієї теми має давню історію. Уже в 80-ті роки минулого століття вчені виявили, що думка батьків і «авторитет сім'ї» часто грають ключову роль в профорієнтації дитини. Тим не менш, варто відзначити, що зміни, які відбулися в світі, а саме, перехід від традиційного суспільства до індустріального, а пізніше - до постіндустріального, поступово вносять свої корективи в процес вибору дитиною своєї майбутньої професії, що здійснюється під впливом батьків.
Профорієнтація у традиційному суспільстві
Як відомо, в давні часи, вибір професії був жорстко обмежений, а дитина нерідко бралася за те ремесло, яким раніше займався увесь її рід, продовжуючи таким чином сімейну справу. Робота нерідко сприймалася як служіння (особливо, це стосувалося медиків, військових, політиків і священиків).
Профорієнтація в індустріальному суспільстві
Що стосується самовизначення дітей в індустріальному суспільстві, то, варто сказати, що тут вибір професії та освітніх напрямків стає практично необмеженим. Головним завданням виступає взаємна відповідність професії і людини. Щоправда, підхід до профорієнтації, класичний для такого суспільства, нерідко перешкоджає самобутнім і різнобічно розвиненим людям отримати роботу, адже найчастіше вони просто не вписуються в рамки того чи іншого професійного стандарту.
Профорієнтація в постіндустріальному суспільстві
А в постіндустріальному суспільстві вибір професії характеризується максимальним ступенем свободи і здійснюється шляхом формування цілого набору індивідуальних компетенцій, особистих талантів, можливостей і потреб людини. Робоче місце створюється «під себе». У той час як люди традиційного суспільства жили за принципом «людина для роботи», постіндустріальне суспільство спирається на принцип «робота для людини».
Cтратегії профорієнтації в пострадянських сім'ях
Незалежно від того, в якому саме суспільстві перебуває дитина, стратегія, з якою він і його родина, підходять до його профорієнтації може бути як традиційною, так і індустріальною або постіндустріальною. Однак вчені відзначають, що професійне самовизначення людини на основі саме постіндустріальної моделі, що припускає мультіпрофессіоналізм, надає йому більш високі можливості і практично необмежений простір для розвитку.
Незважаючи на це, сучасні дослідження вчених показують, що більшість батьків все ще схиляється до думки про те, що індустріальна модель професійного самовизначення є найкращою для їх дитини. Також серед сімей досить часто зустрічається змішаний підхід до вибору професії (індустріальний і постіндустріальний разом). З цього можна зробити висновок про те, що незважаючи на удаване прийняття мінливості і невизначеності сучасного світу, багато батьків продовжують жити «спогадами про минуле», які породжують, в свою чергу, їхню суперечливість і непослідовність щодо профорієнтації дітей та молоді.
Відповідно до досліджень, несуперечлива, «чиста», модель сімейного самовизначення (постіндустріальна, індустріальна або традиційна) характерна для менш ніж половини батьків. На жаль, такий підхід викликає кризу в свідомості обираючої професію дитини. Все це робить і без цього непростий процес професійного самовизначення зростаючої людини ще більш непростим, провокуючи часом невротичні і захисні реакції.
Ученими також було помічено, що покоління сучасної молоді, що тільки входить в професійний світ, вже більше не орієнтується на поширену раніше ідею «покликання». Цінність роботи «на користь суспільства» також все частіше стала піддаватися сумніву.
Простежується позитивна тенденція щодо відношення батьків до того, в якому саме віці має відбутися професійне самовизначення їх дитини: більшість схиляється до думки, що ця норма суто індивідуальна. Це в цілому суперечить традиційному батьківському уявленню про те, що вибір професії повинен бути зроблений після закінчення 9-го або 11-го класу.
Результати досліджень також показують, що ступінь батьківського впливу на професійне самовизначення дітей і підлітків в наші дні не знижується, а скоріше набуває нового формату. Пряме, династичне, спадкування дітьми батьківської професії перестає бути актуальним, а на зміну йому приходить проста передача досвіду особистого самовизначення від старшого покоління до молодшого.
Однак і в цьому є певний ризик, пов'язаний з тим, що в умовах безперервних соціально-економічних і технологічних змін досвід професійного самовизначення батьків швидко стає застарілим, не встигаючи виявитися корисним для наступного покоління. Вочевидь, новому поколінню, якому належить знайти себе в світі першої половини 20-х років XXI століття, навряд чи допоможе в цьому батьківський досвід професійного вибору зразка 90-х або ранніх «нульових». Швидше навпаки, він навіть може дати їм хибні орієнтири або стати джерелом нового «конфлікту поколінь» замість взаємоповаги і взаємовизнання неминучих відмінностей в життєвих стратегіях.
За матеріалами: Науково-інформаційний журнал «ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА І РИНОК ПРАЦІ», 1/2021 | 115, «Вплив соціокультурного укладу сім'ї на професійне самовизначення дітей і підлітків», Сергєєв Ігор Станіславович, доктор педагогічних наук, провідний науковий співробітник Центру професійної освіти і систем кваліфікацій Фіро РАНХиГС, Москва.