Почавши працювати помічницею вихователя у дитячому центрі (місці, схожому на приватний дитсадок), я відкрила для себе вельми цікавий, хоча і не завжди простий, світ взаємодії із сучасними діточками, їхні відмінності від попередніх поколінь та особливості лінії поведінки.
Думаю, ні для кого зараз не секрет, що сучасні діти є більш впевненими у собі, а також вільнішими у їхніх судженнях та діях. На них вже не діють стандартні фрази дорослих по-типу «роби так, бо я сказав (ла)», «я старший, тому слухайся», «якщо будеш так себе поводити, я не буду с тобою дружити» і так далі.
Малечі 21-го століття слід саме пояснювати, логічно та навіть детально, чому щось є для них недозволеним та «поганим». Я помітила, що в більшості випадків, акцент в таких діалогах слід робити на те, яку користь саме вони отримають від того, що послухаються дорослих.
Простий приклад: замість того, аби просто крикнути «не лізь на ті сходи, я сказав (ла)!», завжди ефективніше буде підійти до дитини, присісти навпочіпки для того, аби ваші очі були приблизно на одному рівні, і спокійним тоном (який, до речі, грає одну з найважливіших ролей у вихованні) сказати: «Тобі не слід іти на ті сходи, бо вони небезпечні. Я хвилююся, що ти можеш боляче впасти і дуже не хочу, щоб це сталося. Ти ж також не хочеш, щоб тобі було боляче? Тоді не ходи туди, будь ласка».
Загалом, переговори та повага, уникання маніпуляцій і нескінченних ультиматумів ось на чому всім нам треба будувати спілкування із сучасною малечею.
Вважаю, що це правило взаємодії стосується усіх дітей без винятку. І дітей з різними відхиленнями психічного розвитку також. Працюючи із такими малюками, починаєш ще ясніше розуміти, якою важливою є така проста річ як щира любов. Можливо, діточки із подібними особливостями і не здатні зрозуміти наші слова та вимоги до них так, як їх розуміють здорові, проте, вони дуже чутливі саме до нашого к ним відношення. Я помітила, що теплота, терпіння та прийняття нерідко сприяють пришвидшенню їхнього розвитку та адаптації до соціуму. Любов дійсно здатна творити дива.
Загалом, хто цікавиться психологією, той, напевне, знає, що кожен із нас, дорослих, глибоко в душі назавжди залишається дитиною, і, загалом, те, як і з ким, ми проводимо дитинство багато в чому визначає все наше подальше життя, і характер до самої смерті. Тому процес виховання молодшого покоління сміло можна назвати найкращою інвестицією в їхнє особисте майбутнє та, як наслідок, в майбутнє цілого світу.
До речі, на думку деяких вчених, майбутнє, яке будуть найбільш схильні збудувати діти сучасності, насправді може мати значну біполярність. Зараз поясню, що мається на увазі.
Підростаюче покоління на сьогоднішній день ніби природньо, само, починає поступово поділятися на дві зовсім різні групи. Перша група це ті самі діти і підлітки, на яких ми так часто чуємо найбільші нарікання. Якщо по простому, вони ті, хто ніби не має стремління до саморозвитку, знань, хто часто сидить у комп’ютері, з юного віку веде нездоровий спосіб життя та, якщо бути чесними, деградує на очах.
Друга ж група це повна протилежність першої, в чому, як то кажуть, і диво. Її складають діти та підлітки, що люблять навчатися, пізнавати світ, мають активну соціальну позицію, любов до книжок і саморозвитку, великі амбіції та мрії. В окремих країнах концентрація самих таких дітей величезна, подивіться, хоча б, і на ту ж саму Японію. Отака різниця між дітьми одного й того ж покоління й є тим, що можна назвати біполярністю соціуму.
Отож, гадаю, ситуація, яка наразі складається в світі оригінальна, незвична та дуже складна. Однак, для мене особисто очевидно, що її причина полягає в неправильному, неусвідомленому вихованні значної частини сучасних дітей.
Сподіваюся, що ми все ще здатні вплинути на те, аби подібна біполярність, якщо не щезла, то хоча б зменшилася. Вважаю, що ми, справді, здатні зменшити ймовірність того, що частина сучасних дітей деградуватиме, якщо змінимо підхід до їхнього виховання та навчання, проявлятимемо більше любові й уваги, а також самі будемо гідним прикладом вмотивованих, розвинених та закоханих у життя людей.