На відміну від західноєвропейських держав, в Україні, серед різного роду пацієнтів з типовими розладами, виокремлюється специфічна категорія пацієнтів, з якою напевне рідко зустрічаються наші колеги в Європі – це сироти та соціальні сироти, особливою категорією з яких є діти трудових мігрантів.
Європа як образ конкурента, що переміг у боротьбі за батьківську любов! Приблизно так виглядає інтерналізований образ Європи у дітей, чиї батьки знаходяться на заробітках. За різними підрахунками таких заробітчан від 4,5 до 7 млн. і лише 4–5% з них не мають дітей.
Досвід психотерапевтичної роботи з дітьми трудових мігрантів
Приблизно половина наших пацієнтів – це діти трудових мігрантів.
Вже 12 років роботи з такими дітьми дають змогу говорити про цілий ряд лонгітюдних досліджень та досліджень методом поперечних зрізів. З якими ж типами фруструючих переживань зустрічаємось ми сьогодні, а світ зустрінеться завтра?
В цієї вікової категорії пацієнтів фрустрований теперішній досвід накладається на маніфестуючий життєвий досвід, який у наш час є здебільшого гостро травматичним. Ця накладка обов’язково впливає на процес формування ідентичності, що у свою чергу впливає як на сьогоденну поведінку, рівень адаптації, глибину та якість емоційних переживань, особливості сепарації тощо, та вносять корективи у майбутнє молодої людини.
Розглянемо лише декілька фруструючих моментів, і те як вони впливають на виникнення внутрішньопсихологічних конфліктів у молодої людини, які у свою чергу впливають на її особистісні та поведінкові деформації.
Дівчата
- У дівчат, які залишаються з мамою, а батько їде на заробітки, виникає як правило почуття провини перед батьком і одночасно почуття образи на нього: (цитати з висловлювань) «Я була поганою донькою і він від нас поїхав». «Він змушений заробляти на мене, цього б не сталося якби мене не було». «Я ображена на нього, бо він мене покинув»… Часто у дівчат з’являється ідеалізація великого Батька, стосунки з яким не можуть розвиватись у емоційно здоровому напрямку, завдяки якому дівчина-підліток або юнка готується до пошуку життєвого партнера та до сепарації. Часто такі дівчатка гальмуються у психоемоційному розвитку, залишаючись інфантильними (у них з’являється неусвідомлене бажання не вирости, «…залишатись такими, якими востаннє бачив їх тато»). (цитати з висловлювань) «Бо такою він мене любив і пам’ятає. А якщо я виросту він мене не впізнає і не буде любити». Відтак формується неадекватний образ Я, а звідси і проблеми дезадаптації.
- У випадку, коли у дівчини від’їжджає мама – дівчинка «замінює» батькові дружину (формуються латентні інцестуозні терденції). Відбувається інверсія ролей. У цьому випадку дівчина відчуває себе набагато старшою за свій біологічний вік, до мами не усвідомлено ставиться як до власної доньки. На психотерапевтичному сеансі ми часто чуємо як такі дівчата стосовно мами вживають епітети як до власної дитини (мусінька, малесенька, вона спатоньки хоче, рученьки натомила …). Одна юнка на психотерапевтичному карнавалі відчула себе 40-річною жінкою і надзвичайно добре почувала себе у цій ролі. У подібних випадках часто у дівчат виникають невротичні розлади, інколи розлади психотичного регістру. Вони не витримують психологічного навантаження. Виникає також конфлікт із образом Я та із сприйманням цих дівчат у оточенні однолітків.
- У випадку, коли відсутніми є обоє батьків, для дівчат характерними є часті, безладні і ранні статеві стосунки як гетеро-, так і гомосексуального плану. Причиною цього є пошук замінника батька та випробовування «ролі» жінки при неможливості ідентифікування з матір’ю, яка покинула.
Хлопці
- У юнаків ми спостерігаємо назагал теж найбільш характерні три форми компенсації вищезгаданої фрустрації:
- Прискорене дорослішання та мозаїчна поведінка (то старе то мале)
- Девіантна поведінка.
- Інфантилізм.
- Психічні та психосоматичні розлади.
Зазначимо, що на відміну від розлучених сімей, сім’ї трудових емігрантів часто зберігають зовнішню оболонку сім’ї та перекладають відповідальність за існуючу ситуацію на дітей, обґрунтовуючи власну відсутність «зароблянням грошей на майбутнє своїх дітей». Така батьківська позиція не дозволяє дитині адекватно відпрацювати образу і агресію та утримує її у почутті провини.
І ще трохи про результати наукових досліджень…
На кафедрі психології ЛНУ ім. І.Франка в результаті проведеної нами наукової роботи було досліджено внутрішньопсихологічні конфлікти дітей (підлітків 11–15 років) трудових емігрантів, прослідковано, як ці конфлікти проявляються, а також намічено можливі шляхи допомоги цим дітям. Отримані результати були наступними:
- Діти трудових мігрантів проявляють більше соціальноспрямованої агресії ніж діти, батьки яких живуть з ними у повноцінних сім’ях.
- Самооцінка дітей трудових мігрантів є неадекватною.
- Діти трудових мігрантів вважають себе покинутими чи непотрібними.
- Діти трудових мігрантів сприймають свою сім’ю спотворено.
Підсумки
Тепер уявімо, що дитина у якої «Європа забрала Батьків», і до якої у неї складається амбівалентне відношення (з однієї сторони на рівні свідомості позитивний образ, що формується на всіх рівнях соціалізації та всіма її засобами, ще й додамо наявність архетипної ідентичності з Австро-угорською імперією, яка принаймі у Галичині носить позитивний відтінок та ресурсні фантазії, з другої сторони – несвідомо – є джерелом і причиною почуття покинутості, нікчемності, знецінення та втрати батьківської любові)…
Виникає питання: Як буде відпрацьовуватись ця амбівалентність у майбутньому, коли ці діти стануть частиною об’єднаної Європи?
Автор: Г. В. Католик, доктор психологічних наук, професор кафедри практичної психології, Львівський державний університет внутрішніх справ.