Сьогодні Міжнародний центр батьківства взяв невелике інтерв’ю в одного з наших волонтерів, звичайного українського тата, Віталія Маньковського, який є автором доволі незвичайної та захоплюючої ідеї. Чоловік вирішив власноруч зайнятися організацією спеціального заходу під назвою «Тато-вікенд» для свого сина, його однокласників та їхніх тат.
Тато-вікенд — це захід, що проходить на свіжому повітрі, де батьки та діти можуть грати в спільні цікаві ігри, разом будувати шпаківні, влаштовувати пікніки тощо. Віталій впевнений, що такі вікенди сприяють кращому порозумінню між дітьми в класі його сина, а також зміцнюють їхні стосунки із батьками.
Розкажіть трохи про себе. Скільки Вам років? Звідки Ви?
Мене звуть Маньковський Віталій Володимирович. Мені 41 рік. Я проживаю в місті Вишгород, в Київській області. В мене є один син, Давид, якому на сьогодні 8 років.
Як до Вас прийшла ідея організувати Тато-вікенд для однокласників вашого сина?
Зараз мій син навчається в другому класі. Однак, все почалося ще тоді, коли він ходив до дитячого садочка. Його вихователька запропонувала батькам зробити разом із дітьми шпаківні. Тоді я погодився, але подумав, що непогано було б залучити до цього ще й друзів Давида та їхніх батьків.
На той час я вже був волонтером на громадських заходах, присвяченних святкуванню Дня батька, які організовує Міжнародний центр батьківства. Локація, за яку я відповідаю на цьому святі, називається Таткова майстерня. В цій майстерні хлопчики разом з татами роблять різні нескладні вироби з дерева. Отже, маючи такий досвід, я вирішив організувати перший Тато-вікенд, на який запросив друзів, родичів та навіть сусідів свого сина разом із їхніми татами.
Всі дорослі, яких я запросив на захід, погодилися і приїхали, отримавши таким чином можливість чудово провести час зі своїми дітьми.
Самі діти були в захваті, а батьки дякували за цікаву ідею і хорошу організацію.
Тепер Давид вже навчається в школі, де батьківський комітет регулярно висуває пропозиції щодо організації дозвілля для учнів. Отож, я також вирішив запропонувати провести Тато-вікенд і залучити до нього дітей і їхніх тат.
Що саме відбувається на Тато-вікенді? Як одноклассники Вашого сина та їхні батьки відгукуються про нього?
Захід проходить у кемпінгу в лісі, де ми проводимо декілька годин. Минулого разу батьки із дітьми робили годівнички для птахів, а після того грали в спільні рухливі ігри.
Реакція дітей завжди незмінна. Вони щасливі від того, що можуть так класно провести час зі своїми друзями і татами. А що стосується батьків, то вони просять проводити такі заходи щомісяця. Ті з батьків, хто з якихось причин не змогли бути присутніми на вікенді, дуже жалкують про це, дивлячись на світлини з заходу, які ми публікуємо в Інтернеті.
До речі, був випадок, коли на Тато-вікенд разом зі своїми дітьми приїхала одна мама і привезла великі сумки, повні їжі та напоїв. «Ви мам із собою берете?» — запитала вона. Я відповів: «Взагалі-то не беремо, але якщо Ви дуже хочете, то, звісно, залишайтеся». Згодом її чоловік теж приїхав, але через зайнятість на роботі, не зміг залишитися на вікенді надовго. Проте, перед тим, як поїхати від нас, він з’їздив в місто, подолавши відстань в цілих 20 км, для того, аби просто привезти нам піцу. На мій погляд, це було проявом справжньої підтримки та прямим підтвердженням того, що батькам дійсно подобається моя ідея.
В чому полягає головна мета Тато-вікендів?
Як на мене, головною метою цих заходів є психологічна підтримка дітей і покращення стосунків між однокласниками Давида. Я розумію, що, навчаючись в одному класі, діти проводять разом цілих 12 років, тому налагодження атмосфери в їхньому колективі є дуже важливим завданням.
До того ж, в цьому віці батько для дітини — головний герой, тому всі діти хочуть бути поруч з татом. Звісно, я не можу ходити з сином до школи, але ми можемо зібратись з ним разом, поїхати на відпочинок, і цікаво провести час.
Цей захід розвиває стосунки і між самими батьками, і наша «доросла» дружба стає прикладом того, як наші діти мають товаришувати один з одним. До речі, з татами друзів Давида ми також продовжуємо проводити спільний відпочинок наприклад, організовувати міні-походи з палатками, веловиїзди на озоро, гру в хокей взимку тощо.
Досить цікавою є історія про те, як ми почали грати в хокей прямо на вулиці.
Минулої зими, якщо пам’ятаєте, всюди була сильна ожеледиця. Для багатьох вона здавалася чимось жахливим, але мене це наштовхнуло на ідею. Після роботи я кинувся в спортивний магазин і накупив хокейні ключки на всю команду друзів Давида та їхніх батьків. І наступного дня ми вже грали разом в хокей. Мені здається, це було дуже класно. Батьки раділи не менше за дітей, так як отримали можливість ненадовго повернутися у своє власне дитинство.
Я вважаю, що для дітей є дуже важливим грати в активні командні ігри та перебувати саме в такому живому спілкуванні, хоч ненадовго забувши про гаджети. Якщо ми, як батьки, не хочемо, щоб діти проводили більшість свого часу в віртуальному світі, від чого іноді можуть страждати наші з ними стосунки, то ми маємо давати їм альтернативу, чим я, власне кажучи, і намагаюсь займатися.