Вже 10 років в Україні діє Закон «Про захист персональних даних», який регулює питання обробки відомостей про людину, а також захищає її право на приватність. Чи розуміють українці важливість захисту своїх персональних даних, особливо, відомостей про неповнолітніх? На які ризики можуть наражатися діти, і чим корисний в цьому плані є закордонний досвід?
Чому важливо оберігати дані?
Діти та підлітки є найбільш вразливою групою в онлайн середовищі. Через свій вік вони не можуть усвідомлювати ризики, пов'язані з розкриттям їхньої особистої інформації. За словами юристки у сфері цифрового законодавства Уляни Шадської, віртуальний світ вже давно перетворив персональні дані на цифровий продукт, який може використовуватися з різною метою, інколи незаконною і шкідливою.
- у маркетингових цілях, коли збираються дані, щоб формувати рекламу та продавати товари чи послуги;
- для шахрайства або шантажу, коли через дитину отримують фінансові дані батьків;
- для стеження, знаючи де зазвичай знаходиться дитина, злочинці можуть викрасти її або завдати шкоди;
- для психологічного впливу (цькування, кібер-знущань), щоб спонукати дитину до певних дій;
- для вербування в екстремістські організації, а також різні структури, які мають на меті завдання шкоди життю та здоров'ю дитини (групи смерті, стримери та ін.);
- для спаму, підбору паролів, зламу облікових записів, щоб далі перепродавати таку інформацію тощо.
Що кажуть українські закони?
Згідно з Законом «Про захист персональних даних» здійснювати обробку персональних даних можна, зокрема, за згодою самої людини. На відміну від дитини, дорослий може оцінити ризики та самостійно вирішити, чи давати згоду на збір інформації про нього. Відтак, законодавство приділяє окрему увагу питанням обробки даних неповнолітніх осіб і зобов’язує отримувати згоду від батьків, коментує ситуацію юристка у сфері цифрового права Уляна Шадська.
«Як приклад, можу навести доволі розповсюджену ситуацію, коли дітей, без дозволу батьків, фотографують або знімають їх на відео в школі, дитячому садочку тощо. Розповсюдженою є думка про те, якщо зйомка проводяться на території навчального закладу, то достатньо буде мати дозвіл від вчителів. Але вирішувати, чи можна збирати інформацію про дитину, можуть лише її батьки або усиновлювачі», – наголосила експертка у інтервְ’ю Радіо Свобода.
Стаття 10 Закону «Про охорону дитинства» забороняє розголошення чи публікацію будь-якої інформації про дитину, якщо оприлюдрнення цих даних може завдати неповнолітньому шкоди.
Як захищають дані дитини закордоном?
- Досить жорсткі вимоги щодо обробки даних дітей встановлені у країнах ЄС, де діє Загальний регламент захисту даних (GDPR). У цьому Законі визначено, що «діти потребують особливого захисту у питанні персональних даних, зокрема, коли вони застосовуються для цілей маркетингу або створення профілю особистості».
- У ЄС передбачені гарантії безпеки дитини в мережі, а також є вимога отримання згоди батьків, якщо дитині надається послуга в режимі онлайн. Тому усім, хто обробляє в інтернеті дані дитини з ЄС, доводиться вигадувати, в якій спосіб погоджувати це з батьками. Інакше особі загрожує штраф у розмірі до 4 % річного обігу (або до 20 мільйонів євро).
- У США діє федеральний закон «Про захист конфіденційності дітей в інтернеті», який зобов’язує встановлювати заходи для захисту дітей в мережі, які не досягли 13 років. Будь-яка інформація про дитину може оброблятися також тільки за згодою її законних представників. У низці штатів діють локальні закони, які встановлюють відповідальність за кібер-переслідування та знущання у соціальних мережах.
Як захистити дітей в інформаційному середовищі?
Діти, які активно користуються соцмережами, нехтуючи правилами безпеки, можуть стати потенційними жертвами зловмисників. Так, відома історія, коли дорослий чоловік досліджував аккаунт 12- річної дівчинки та дізнався, що вона захоплюється героями з фільму про Гаррі Поттера. Він розмістив одного з них на своєму аватарі та почав спілкування з дівчинкою на теми, які були їй цікаві. Встановивши з дитиною довірливі стосунки, він почав надсилати їй матеріали еротичного змісту та шантажем вимагав інтимні знімки.
У сучасному світі цифрова грамотність має стати частиною виховання дитини, каже Уляна Шадська.
«Дорослі люди часто не мають часу на самоосвіту, відтак, думаю, скоро набуде популярності професія персонального (сімейного) консультанта у сфері інформаційної безпеки та цифрових прав. Такі реалії нашого «діджиталізованого» життя», – зазначає експертка.
Але, наголошує юристка, є низка речей, за які мають нести відповідальність винятково батьки або їхні законні представники.
- Дотримуватися балансу між «реальним» та «віртуальним». Якщо дитина буде більше розмовляти або гратися з родиною у «реальному» житті, то це може допомогти попередити проблеми, пов’язані з цифровою залежністю, а такаож уникнути психологічних розладів через цькування у соціальних мережах.
- Батькам варто разом з дітьми знайомитися з новими технологіями, обговорювати їх переваги та ризики. Батьки також мають слідкувати за контентом, щоб бути в курсі, чим цікавиться їхня дитина. Вони повинні пояснювати дітям, що фотографія або інша інформація, яка викладається в інтернет, залишається там назавжди.
- Батьки мають попередити дитину, що не варто повідомляти стороннім людям або залишати на різних сайтах свої персональні дані. Мова йде про паролі, місце проживання, банківські реквізити тощо. Подібна поведінка неповнолітнього в мережі аналізується та потім може бути використана, зокрема, й у злочинних цілях.
За словами Уляни Шадської, суть цифрових прав полягає у тому, що людина повинна сприймати персональні дані як свою власність, та не боятися з’ясовувати у інших людей, для чого збираються ці дані та що з ними будуть робити далі.
Джерело: Надія Константінова, radiosvoboda.org