Нещодавно Міжнародний центр батьківства поспілкувався з організаторами останнього «Тато-вікенду» для того, щоб дізнатися всі подробиці створення та проведення заходу в умовах війни. Також опитані були батьки, що й безпосередньо провели цей особливий вікенд, долаючи разом зі своїми дітьми підйом на карпатську вершину задля зближення одне з одним.
Мета цього проекту – допомогти батькам і дітям стати ближчими один до одного, беручи участь у заходах, які сприяють взаєморозумінню та довірі. Ці заходи не тільки цікаві, але й надають батькам і дітям чудову можливість пережити певну пригоду і якісно провести час разом у невимушеній та неформальній обстановці. Безтурботне й відносно мирне середовище здатне допомогти батькам і дітям налагодити зв’язок один з одним і створити спогади, які залишаться на все життя.
Володимир Редкач, головний організатор «Тато-вікенду», зараз проживає в Нідерландах
Історія «Тато-вікенду» наразі вже дуже довга, й почалася вона у 2013 році. Основна ідея створення цього заходу полягала в тому, щоб дати батьку і дитині змогу на якийсь час змінити звичну обстановку та перемістися в інший простір удвох, де тато, так би мовити, знаходиться в безлімітному доступі для свого сина чи доньки. Завдяки цьому в відносинах відбувається якась певна магія, з’являються зміни на краще. І я переконаний, що це особливий час, який запам’ятовуються на все життя.
До речі, створення проекту «Тато-вікенд» було саме моєю ідеєю. Я, взагалі, людина креативна.
В перші дні війни я переїхав в Нідерланди разом із своєю сім’єю. Я багатодітний батько, тому й отримав дозвіл на виїзд закордон. Пройшло півроку, й в мене народилося бажання провести в Україні «Тато-вікенд».
Для цього я зайнявся збором коштів. Зробивши свій власний внесок, я звернувся за підтримкою до своїх друзів... Першими і відразу відгукнулася сім'я Філатових з Німеччини, це мої друзі, які на декілька днів раніше виїхали в Європу після початку війни. Наступними приєдналися наші нові друзі, сім'я Hardeman з Нідерландів. Проте, нам ще не вистачало коштів аби зробити вартість для кожного учасника мінімальною, розуміючи, що в час війни бюджет в більшості сімей обмежений.
Суттєвою допомогою був внесок від партнерів з США, які багато років співпрацюють з Міжнародним Центром Батьківства. Таким чином, проєкт став Міжнародним завдяки об'єднанню жителів Нідерландів, Німеччини, США та України.
Волонтери Андрій Семенчук та Павло Єфімчук, без вагань погодилися стати безпосередніми організаторами «Тато-вікенду» в Україні. Якби мої друзі не дали такої чіткої згоди і бажання реалізувати проєкт, він швидше за все б не відбувся...
Я вважаю, що цей захід особливо цінний тим, що здатний залишити в пам’яті батьків та дітей яскравий спогад на фоні військових дій. Для самих тат така поїздка в наші дні це певний виклик ризикнути, поїхавши в інше місце та полишивши свою зону комфорту. Але я впевнений, що кожний з учасників скаже, що це було того варте. Коли по закінченні вікенду, я подзвонив деяким батькам, що приймали в ньому участь, то отримав дуже позитивні відгуки та багато слів вдячності.
Зараз, до речі, я ще паралельно займаюся проектами для наших чоловіків-біженців в Нідерландах. Так, наприклад, для них було організовано спільний сплав по річці.
Андрій Семенчук, волонтер-організатор «Тато-вікенду» з м. Володимира
Я представник Міжнародного центра батьківства в місті Володимирі. Саме наша Волинська спільнота й придумала «Тато-вікенд». Пізніше цю ідею перехопили інші області, й зараз «Тато-вікенд» вийшов за межі нашого центра. Нам дуже приємно бачити, як люди, що не відносяться до нашої організації, також проводять такий захід, та як це допомагає й батькам, і дітям.
Цього разу, коли ми організовували вікенд, мотиватором був наш регіональний керівник Редкач Володимир. Знаходячись наразі закордоном, він мотивував нас, спілкуючись онлайн. Володимир наголосив на тому, що проведення «Тато-вікенду» є дуже важливим зараз, так як це дасть змогу татам побути зі своїми дітьми та відволіктися від всього того, що зараз відбувається в Україні.
Так як я займаюся альпінізмом, ми з Володимиром домовилися, що я організую похід на вершину Гемба. Моєю відповідальністю було організувати безпечний підйом та безпечне повернення назад. Деякі речі в самій програмі походу також були закріплені за мною.
Під час поїздки було дуже багато людей, які підіймалися на гору вперше, отож емоції в них «зашкалювали». Вони всі були щасливі. Було приємно дивитися в їхні радісні очі. Й батьки, й діти говорили, що цю подію будуть згадувати ще довго. І це дуже мотивує. Заради цього варто було докладати зусилля й боротися з труднощами, з якими ми, волонтери, стикалися, організовуючи цей захід. Наприклад, ми боялися, що можемо підпасти під критику через те, що проводимо вікенд у військовий час.
Нашою, так би мовити, цільовою аудиторією були татусі, які мали потребу в тому, щоб проводити зі своєю дитиною більше часу. В нас з організаторами була домовленість про те, що кожен бере на себе певну кількість батьків, які були на «Тато-вікенді», й пізніше час від часу з ними спілкується. Це ми робимо для того, аби певним чином покращити їхнє батьківство.
Загалом, ми дбаємо про те, щоб популяризувати здорове батьківство в нашій країні. Сучасність зараз диктує зовсім інші речі, а ми завдяки таким заходам як «Тато-вікенд» нагадуємо про те, що батько повинен приймати участь у виховані дитини, так само, як і мама.
Особливо, «Тато-вікенд» цінний у воєнний час, коли батькам ще складніше створити з дитиною спільно пережиті приємні спогади.
Коли ми говорили з людьми і запитували про те, що запам’яталося їм найбільше, багато хто згадував наступну ситуацію. Так сталося, що коли ми піднялися на вершину й, побувши там якийсь час, вже почали повертатися назад, ми почули повітряну тривогу, через що підйомник було вимкнуто. Тоді в президента МЦБ, Олександра Марченка, з’явилася ідея замовити декілька спеціальних джипів, на яких катають людей в горах для того, щоб вони відвезли всю нашу групу донизу. Це було дуже цікаве дійство, яке запам’яталося всім дітям, так як джипи були відкритими й вони мали змогу повиставляти голови, розглядаючи все навкруги.
Також на цьому «Тато-вікенді», окрім походу на Гембу, ми мали спуск у підземний бункер «Арпада», що являє собою вражаючу захисну споруду.
Батькам та дітям, до того ж, сподобалося завдання побудувати вежу з макаронів й завдання «Питання-відповіді», що допомогли їм краще взнати один одного.
Таким чином, «Тато-вікенд» допоміг батькам зблизитися зі своїми дітьми. Вважаю, що цей похід сприяє тому, щоб в дитячій свідомості надовго закріпився образ тата як справжнього героя.
Павло Єфімчук, волонтер-організотор «Тато-вікенду» з м. Луцьк
Наша ідея провести останній «Тато-вікенд» під час війни довго не знаходила реалізації. Нас зупиняли думки про те, наскільки це доречно зараз. В Україні багато хто знаходиться в окопах, недоїдає та недосипає., а ми, так би мовити, збираємося відпочивати. Але ми все ж вирішили, що «Тато-вікенду» бути.
Цього разу ми запросили чоловіків, які були на полі бою та хлопців, що були в АТО, розуміючи, що цій категорії чоловіків та їхнім дітям зараз як ніколи потрібна підтримка.
Я, особисто, мрію про вихід на регулярність таких заходів як «Тіто-вікенд», особливо для бійців із дітьми.
Відтак, я був одним з організаторів та мотиваторів цього заходу. Я також займався пошуком необхідних для нього коштів.
За час вікенду я мав змогу побачити, як батьки і діти стали на крок ближче один до одного. Так, наприклад, один з тат почав допомагати своєму синові долати перешкоди, а не просто за звичкою сварити його за помилки… Отже, деякі батьки знайшли кращий підхід до своїх дітей, а дехто просто вперше за довгий час гарно провів час із дитиною на одинці.
Вважаю, загалом, що головна мета «Тато-вікенду» ̶ це наблизити серця батьків до дітей, а дітей до батьків для того, щоб на кожному етапі життя в них були довірливі й щирі стосунки.
Петро Білохвіст, батько, що приймав участь у «Тато-вікенді» разом з донькою
«Тато-вікенд» для мене ̶ це неймовірне задоволення, від проведеного часу з донькою та гарним колективом інших батьків і дітей. Це чудово організована поїздка в Закарпаття.
Чудовий підйом на гору, вражаюча своєю красою природа, поїздка на водоспад, та у бункер часів Другої світової війни ̶ все це залишило в мене дуже добрі спогади. Спілкування з іншими, конкурси, пісні, весела атмосфера теплом відгукуються й сьогодні.
Також «Тато-вікенд» ̶ це дуже повчальний урок для батьків, що духовно збагатив стосунки між ними та дітьми. Завдяки вікенду я сам більше зблизився з донькою. Вона зараз на навчанні в іншому місті, але з тих пір частіше мені телефонує.
Віталій Попов, батько, що приймав участь у «Тато-вікенді» разом з сином
Враження від «Тато-вікенду» дуже чудові, взагалі, все було добре. Там мені сподобалось завдання «Питання-відьповідь» тата до дитини й дитини до тата. Коли ми з сином повернулися додому, то згадали ці питання, і поговорили дещо відверто. Також мені сподобалось разом з сином майструвати Херсонську вежу, яку зруйнували російські фашисти. Наша вежа з прапором України та гербом вийшла дуже патріотичною.
Ще нам сподобався похід на гору Гемба, що складає приблизно 1495 метрів в висоту. Підніматися по ній із сином було великим випробовуванням, але ми разом впоралися.
Після вікенду я зрозумів, що в наших стосунках із сином є над чим працювати. Наразі в мене є чітке усвідомлення, що недостатньо просто народити сина, треба ще бути для нього тим, кому він зміг би довірити свої переживання, свої труднощі та проблеми. Ми працюємо над тим, як покращити наші відносини, й говоримо про це. І в деяких речах я бачу в собі зміни.
Микола Дзідзінський, батько, що приймав участь у «Тато-вікенді» разом з донькою та сином
Найбільше мені запам'яталося та принесло задоволення те, що я мав змогу відкинути всі домашні сільські клопоти та приділити увагу й час для своїх дітей. Я зміг побачити та пережити разом з ними приємні враження й емоції, насолодитися відпочинком, природою й їхніми успіхами. Це був дійсно приємний час.
Мої діти, Василинка з Макарієм, вже багато років мріяли про сімейний відпочинок в Карпатах. Найбільше враження вони, до речі, отримали від побаченого водоспаду та підйому на гору. А ще вони були приємно здивовані, що й з татом їм може бути весело та цікаво, що він може підтримувати й допомагати. Шкода лише, що частина сім'ї залишилася вдома.
Після повернення додому наші відносини з дітками стали міцнішими й дружнішими. Ми стали більше мріяти разом та проводити більше спільного часу.
«Тато-вікенд» в горах – це ініціатива, спрямована на зміцнення зв’язку між батьками та дітьми, надаючи їм можливість якісно провести час разом у спокійній та природній обстановці, відволіктися від сучасної ситуації в країні. Відтак, цей проєкт є одним з прикладів того, як батьки та діти можуть наблизитися один до одного, разом переживши справжню пригоду.
Безумовно, такі заходи особливо цінні та важливі у воєнний час так, як дають татам можливість змінити обстановку та хоча б на певний час побути зі своїми дітьми у спокої, приділивши їм належну увагу та запевнити в надійності їхніх взаємин.