Навчання і виховання дітей дошкільного віку в умовах війни постає актуальним проблемою перед суспільством, педагогами, батьками. Сенсорне виховання дітей, особливо тих, чиє раннє дитинство припало на період війни, є фундаментом для всього подальшого розвитку людини.
Ранній вік – найважливіший період у житті дитини, від якого залежить подальший розумовий, психічний, мовленнєвий розвиток людини, що базується на сенсорному досвіді, який отримано у віці до трьох років.
Діти народжені під час війни в Україні
Період раннього віку дітей, народження яких припадає на війну в Україні, супроводжується підвищеною травматизацією психіки та негативним досвідом і може призвести до виникнення різноманітних соціальнопсихологічних проблем.
Повномасштабне вторгнення агресора в Україну, а також пандемія Covid-19, що передувала цьому, вплинули на роботу системи освіти, зокрема, дошкільної, та якість надання освітніх послуг. Через повітряні тривоги, що сповіщають про ракетну небезпеку для всієї країни чи окремого регіону, загрозу артилерійських обстрілів для прифронтових міст та селищ, повне їх руйнування, відбулось або закриття закладів дошкільної освіти, або суттєве обмеження їх роботи та перехід на дистанційну форму навчання. Війна змінила звичне мирне життя кожного. Сенсорне виховання сучасних дітей раннього віку припало саме на такий тяжкий період у житті країни та кожної родини. Серед чинників, які впливають на емоційні порушення дітей та викликають труднощі у їх вихованні в умовах війни в Україні є вимушене переселення, міграція, втрата житла, сепарація з членами родини, смерть близької людини, загроза смерті, жах насильства тощо. Комплексне аналітичне дослідження «Війна та освіта: як рік повномасштабного вторгнення вплинув на українські школи», яке було проведено у 2023 році (за матеріалами незалежного аналітичного центру Cedos) показало, що 85% опитаних батьків вважають, що прогалини в знаннях і навичках, які діти мають у результаті пандемії та повномасштабного вторгнення, вплинуть на їх освіту та майбутнє. 61% батьків вважають, що їхні діти мають симптоми стресу, такі як безсоння, тривога, проблеми з концентрацією уваги, зі спілкуванням з підлітками та вчителями.
Дані опитування «Як війна змінила життя українських дітей», проведеного Gradus Research серед осіб 18–64 років, які мають дітей до 18 років показали, що 75% батьків говорить, що їхні діти демонструють ті чи інші симптоми травматизації психіки. Найрозповсюдженішим симптомом є «емоційні гойдалки», коли настрій швидко і без зовнішніх причин коливається від дуже гарного до надзвичайного поганого і навпаки. Також, за даними, кожна п’ята дитина має порушення сну,
кожна десята – зменшення бажання спілкуватися, нічні кошмари та погіршення пам’яті.
Отже, негативний досвід дитини раннього віку в умовах війни може призвести до виникнення різноманітних соціально-психологічних проблем:
- прояви агресії та самоагресії;
- наявність нав’язливих спогадів та епізодів;
- відчуття втрати контролю над собою та ситуацією довкола;
- відчуття постійної небезпеки та відсутність довіри до світу;
- приступи гніву, дратівливість, стурбованість;
- труднощі з концентрацією уваги;
- байдужість, відсторонення від родини та друзів;
- обмеженість в ігровій діяльності тощо.
Як мінімізувати негативний вплив стресових чинників на дитину раннього віку
Для мінімізації негативного впливу чинників, що зазначені вище, на подальший соціально-психічний розвиток дитини раннього віку важливим завданням є цілеспрямований розвиток її сенсорної сфери.
Сенсорне виховання має особливе значення для дітей 1-3 років, тому що саме через нього відбувається всебічний розвиток дитини і починають залучатися всі його аспекти: фізичні, розумові, психічні, мовленнєві та фізіологічні. У період раннього віку починається активне накопичення сенсорного досвіду дитини, формування та вдосконалення сприймання, відчуттів, включення сенсорно-моторних дій та розвиток наочно-дійового мислення. Дитина побачивши предмет проявляє до нього зацікавленість і тягнеться рукою, щоб спробувати його в дії, саме так відбувається розуміння, що всі оточуючі об’єкти навколо мають відмінності і свої властивості, тобто «погляд – інтерес – взаємодія». Проте, таке самостійне засвоєння частіше є поверхневим, не до кінця зрозумілим дитині, тому саме в цей момент дорослий може допомогти дитині дізнатися більше про властивості предмету та закріпити це в сенсорному досвіді.
У педагогічній літературі ранній вік називають «золотою порою» сенсорного виховання. Саме в цьому віці дитина оволодіває важливими навичками: прямоходіння (надає можливість вільно пересуватись, набувати самостійності та розширювати світогляд); розвиток предметної діяльності (сприяє накопиченню сенсорного досвіду через взаємодію з оточуючими предметами, що забезпечить вільне орієнтування в навколишньому світі); оволодіння мовленням (виступає засобом спілкування для отримання і передачі інформації).
Існують два основних етапи в проведенні занять з сенсорного виховання та розвитку з дітьми раннього віку:
- І етап: створення спеціального навколишнього середовища, де на основі слухових, зорових, чуттєвих та нюхових подразників будуть формуватися та в повному обсязі збагачуватися сенсорні уявлення;
- ІІ етап: проведення занять з розширення сенсорного досвіду дитини, з використанням різноманітних дидактичних вправ та ігор, зі спеціальними посібниками та предметами (дидактичні столики, вкладки, втулки, решітки тощо).
Дитина у 3 роки має оволодіти наступними практичними здобутками: вміти групувати предмети за формою, величиною, кольором (обираючи з 4-х варіантів); співвідносити різнорідні предмети за формою, величиною, кольором, фактурою (обираючи з 4-х варіантів); впізнавати у розмаїтті кольорових плям явища або предмети, що мають характерну ознаку за кольором (трава, сніг); впізнавати у плямах різної величини кішку і кошеня, ведмедя і ведмежа; визначати різноманітні предмети за їх характерними сенсорними ознаками (море, ліс, сонце, вогонь); активно використовувати слова-предмети – назви для позначення форми (м’яч, цеглина, куля, помідор); активно використовувати слова-ознаки – назви для позначення кольору (апельсин, трава, огірок, сонечко).
Сенсорне виховання дітей дошкільного віку містить два етапи: підготовчий (перші три роки життя) та систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури (від трьох років життя).
Зміст сенсорного виховання у перший рік життя полягає в накопиченні дитиною різноманітних зовнішніх вражень. Наступає період розвитку хапального руху у дитини. В цей момент дорослий повинен допомогти їй зрозуміти чіткі уявлення про розмір оточуючих предметів і місцезнаходження: якщо предмет великий, то дитина береться двома руками, якщо маленький – то одною; якщо предмет близько, то дитина висовує руку і береться за нього, якщо далеко, то треба підповзти/підійти до нього, або покликати дорослого, щоб той приніс). Протягом третього року життя дитину треба ознайомити з властивостями об’єктів (колір, форма, розмір), вчити встановлювати їх відмінність і схожість та взаємодіяти з ними. Дитина в 3 роки вже повинна знати, що ці властивості є постійними ознаками об’єктів і розуміти як правильно користуватися і взаємодіяти з цими предметами. На другому етапі зміст сенсорного виховання містить у собі ознайомлення із сенсорними еталонами, формування уявлень про той чи інший предмет та прийомами їх використання.
Сенсорні еталони – це вироблені людством уявлення, загальноприйняті зразки тих чи інших властивостей і відношень предметів (колір, форма, розмір, час). Починаючи з 3-х років, основне місце в сенсорному вихованні дітей займає ознайомлення їх із загальноприйнятими сенсорними еталонами і способами їх використання. У науковопсихологічній літературі виокремлено основні періоди засвоєння сенсорних еталонів: передеталонний період (від народження до початку третього року життя), період предметних еталонів (до п’яти років), набуття якостями предметів еталонного значення (від п’яти років і далі).
Особливості сенсорного виховання дитини на третьому році життя
Передеталонний період та початок періоду предметних еталонів припадає на третій рік життя, коли дитину вчать виділяти певні ознаки, важливі для практичного використання предмета. Для цього застосовують наступні сенсорні еталони: еталони форми – геометричні фігури (коло, трикутник, квадрат тощо); еталони величини – умовна міра, що має порівняльний характер між об’єктами (великий-маленький); еталони кольору – хроматичні (забарвлені) та ахроматичні (білий, чорний). Трирічна дитина повинна самостійно знаходити собі заняття та під час діяльності, утримувати увагу протягом 3-5 хв; знати шість основних кольорів спектру: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, синій, і фіолетовий (на цей вік блакитний колір слід виключити при вивчені, адже діти погано відрізняють і плутають з синім), ознайомитись з білим і чорним кольором; знати форми (коло, квадрат, прямокутник і овал); орієнтуватися в простих величинах, як великий-маленький. Дитина має зрозуміти і засвоїти, що форма, величина та колір це постійні ознаки об’єктів. Досліджуючи предмет, дитина виділяє для себе одну яскраву ознаку, спираючись на неї проводить оцінку цього об’єкта. Зазвичай це відбувається за допомогою практичної діяльності: досліджує кольори під час малювання, форму і величину – конструювання, а ліплення стає провідником від чуттєвого досвіду й тактильного обстеження до словесної характеристики предмета, формування понять, розвитку пізнавальної сфери та мовлення.
Важливість й особливості дидактичних ігор
Фундаментом формування і засвоєння уявлень про сенсорні еталони у дітей раннього віку стає дидактична гра.
В передеталонному періоді та на початку періоду предметних еталонів діти починають вчитись добирати предмети за зразком та розуміти, що існують предмети з однаковими властивостями. Маємо зазначити, що важливим є те, що діти спочатку опановують вмінням добирати об’єкти за формою, потім величиною і тільки в кінці за кольором. З народження діти з нормотиповим розвитком можуть відрізняти усі кольори спектру і їх відтінки, проте засвоєння колірної характеристики об’єктів навколишнього середовища в практичній діяльності є складним процесом для малюків, адже колір неможливо відчути тактильно, його можна сприймати тільки зором.
Подалі починають навчати дітей образотворчому мистецтву, трудовому вихованню, елементарному конструюванню, музичному вихованню, всьому що потрібно в повсякденній діяльності. Зазвичай заняття для дітей раннього віку з сенсорного виховання та розвитку проводяться 2 рази на тиждень.
Особливості сенсорного виховання дітей раннього віку в умовах війни в Україні
Аналіз результатів діагностики дітей та анкетування батьків дозволив визначити наступні особливості сенсорного виховання дітей раннього віку в умовах війни в Україні.
1. Провідна активна роль батьків у сенсорному вихованні дітей раннього віку
Без участі батьків проведення занять з сенсорного розвитку стає неможливим: потрібна безпосередня їх участь у підготовці та проведенні занять (своєчасне підключення до онлайн-заняття, підготовка потрібного матеріалу, контроль за виконанням завдання тощо). Для цього педагогам потрібно ознайомити батьків з вимогами Базового компонента та освітньої програми, за якою працює заклад дошкільної освіти. Головною задачею батьків в сенсорному вихованні є не зробити все за дитину, а підштовхнути її до самостійного пізнання і отримання сенсорних знань, вмінь та уявлень для подальшого вільного орієнтування в навколишньому світі.
2. Невизначеність дорослими свого майбутнього та своєї дитини
Невизначеність майбутнього може проявлятися у неможливості чітко планувати своє життя на майбутнє, бути впевненим у постійному місці проживання сім’ї та навчання дитини, чітко не бачити реальні перспективи сімейного життя та праці, матеріальної стабільності тощо. Під час війни горизонт планування майбутнього людини значно обмежується, оскільки соціальні ситуації швидко змінюються, з’являється більше чинників, які не залежать від її волі. Невизначеність майбутнього може викликати у батьків занепокоєння, тривожність, відчуття безсилля та навіть втрати здатності до нормального функціонування у повсякденному житті. Ці негативні емоційні стани батьків можуть негативно впливати на сенсорний розвиток дітей раннього віку.
3. Довготривалий стрес у батьків та самих дітей, що впливає на сенсорний розвиток дітей раннього віку
Стрес безпосередньо пов’язаний з воєнними діями, зміною місця проживання або проживання на території країни з різним ступенем небезпеки (особливо прифронтові області), унеможливленням відвідувати заклад дошкільної освіти на території України або за кордоном; іншими культурними і освітніми традиціями, якщо дитина вимушено мешкає за межами України.
4. Батьки (у своїй більшості) не педагоги за фахом
Їм дуже складно виконувати таку роль у житті своєї дитини, особливо, якщо дитина потребує спеціальної педагогічної допомоги. Звідси витікає наступна проблема – зменшення кількості фахівців у великих містах у зв’язку з їх виїздом за кордон. В невеликих містах та селах або за кордоном для українських дітей взагалі відсутність кваліфікованої допомоги дітям з особливими освітніми потребами. За таких умов батьки дитини раннього віку, по-перше, можуть не знати, що дитина має порушення розвитку; по-друге – не уявляють до якого фахівця можна звернутись; по-третє – не знають де його знайти (особливо, якщо сім’я мешкає в іншій країні, або невеликому місті чи селі в Україні); по-четверте – як навчати, виховувати та розвивати таку дитину. При цьому спливає такий важливий віковий період – раннє дитинство, коли можна корегувати психічний і соціальний розвиток дитини, розвивати її чуттєвий досвід. Ці складні життєві обставини сім’ї в умовах війни можуть бути причиною виникнення у батьків апатії, відчуття втрати контролю, небажання вирішувати сімейні проблеми, відчуття безвиході й безнадії тощо.
5. Неконтрольоване дорослими використання дітьми раннього віку ґаджетів
Тривале перебування дітей біля екрану телевізора, комп’ютера, планшета, телефона, а також неконтрольований батьками зміст цієї інформації негативно впливає на несформовану психіку та здоров’я в цілому дитини раннього віку. Адже для раннього віку характерна недостатня витривалість та швидка виснаженість нервової системи, діти мають нестійкий емоційний стан. На жаль, досить часто виникають ситуації при яких дорослі вмикають ґаджет дитині задля того, щоб вона їм не заважала, чи щоб поїла, привчаючи тим самим до неконтрольованого користування, нівелюючи її сенсорний досвід.
6. Добір іграшок з урахуванням чинних вимог
Іграшки дітей раннього віку повинні відповідати вимогам Примірного переліку ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти. Також на основі аналізу психолого-педагогічної літератури можна виокремити такі особливості ігрової діяльності та іграшок для дітей раннього віку: іграшки повинні бути яскравими, кольоровими, великого розміру, з чіткими формами. Дорослий має керувати процесом ігрової і пізнавальної діяльності, впливати на неї і допомагати дитині отримувати й накопичувати уявлення про явища навколишнього світу, щоб дитина краще засвоїла знання і отримала не поверхневий, а усвідомлений сенсорний досвід.
7. Наявність кваліфікованого персоналу закладу дошкільної освіти
Зменшення кількості кваліфікованих спеціалістів у закладах дошкільної освіти країни у зв’язку з їх виїздом за кордон, які там часто не мають можливості влаштуватись на роботу за професією. У тих небагатьох центрах розвитку, що вдається організувати за кордоном – працюють переважно українські волонтери (часто без педагогічної освіти).
8. Впровадження в роботу закладів освіти дистанційної форми навчання
Для дітей раннього віку в умовах війни в процесі сенсорного виховання вирішальною є роль батьків і рідних, на яких припадає основне навантаження. Окреме місце відводиться педагогу (за умови, що дитина очно або дистанційно відвідує заклад дошкільної освіти), який завдає єдиний для всіх батьків і дітей групи закладу освіти вектор навчання відповідно до вимог освітніх програм.
Педагогам досить складно виконувати вимоги Базового компонента та освітніх програм щодо навчання та розвитку дітей раннього віку з огляду на вік цих дітей, але за можливості проводяться заняття у дистанційній формі. Дітям досить важко утримувати увагу протягом заняття, сприймати матеріал через екран ґаджета та засвоювати його.
9.Неможливість дитини перебувати у групі з однолітками в закладі дошкільної освіти
Спілкуючись один з одним в реальній взаємодії, діти раннього віку пізнають самих себе, порівнюючи себе з однолітками, при сприйнятті зображень людей тощо. Міжособистісна взаємодія викликає у дітей яскраві позитивні емоції і прагнення знову пережити стан спільності з іншою дитиною. Спілкування з однолітками створює умови для самовираження дитини, формує у неї ініціативність, вміння чітко формулювати свої наміри і планувати спільну ігрову діяльність. Значне звуження кола спілкування з однолітками, вимушене постійне перебування в родині під доглядом батьків призводить до порушення соціалізації та сенсорного розвитку дитини раннього віку.
Підсумки
Сенсорне виховання дітей раннього віку в умовах війни в Україні – це складний і довготривалий процес, що має низку особливостей. Основне навантаження під час цього процесу полягає на батьків дітей. Педагогам потрібно опанувати низку цифрових інструментів для проведення занять у дистанційній формі, ретельно готуватись до занять та вдосконалювати традиційні методи та прийоми під час їх проведення. Результати діагностики засвідчили, що більша частина дітей раннього віку має низький і дуже низький рівень сенсорного розвитку. Своєчасне та цілеспрямоване сенсорне виховання дітей раннього віку – головна умова пізнавального розвитку, швидкого і правильного орієнтування в нескінченно мінливому оточенні, емоційної чуйності, запобігання порушенню мовленнєвого та пізнавального розвитку дитини.
За матеріалами: Журнал «Інноваційна педагогіка» Випуск 62. Том 1. 2023, Автори: Турубарова А.В., канд. психол. наук, доцентка, завідувачка кафедри спеціальної освіти та психології Педагогічного фахового коледжу Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради Горшкова Г.В., докт. філос., доцентка, ст. викладачка кафедри спеціальної освіти та психології Педагогічного фахового коледжу Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради