Існує різноманітність поглядів на роль батька у вихованні дитини. Без участі батька сам процес виховання особистості, чи-то дівчинки чи-то хлопчика, є дуже складним. Не заперечуючи той факт, що і без батька можна досягти великих успіхів у вихованні, досвід показує, що це велика рідкість, оскільки саме від взаємодії батька та матері залежить те, як зростатиме їхня дитина.
Батько у сім'ї здатний дати дитині те, що їй не може дати ніхто інший. Чоловік повинен залишатися батьком своєї дитини за будь-яких обставин, навіть коли йдеться про розлучення, необхідно пам'ятати про важливість ролі батька у житті дитини.
Лідерство батька в сім’ї
Розвиток дитини
Лідерська роль батька виявляється вже на першому році життя дитини у формуванні рухових навичок. Батько зовсім по-іншому грається з малюком, ніж мати. Він не боїться підкидати дітей, перекидатися з ними, крутити їх навколо себе. Все це кардинально відрізняється від маминого стилю взаємодії з дітьми першого року життя. Також батько є неоціненним помічником у розвитку мислення дитини. Доведено, що батько може навчити дитину говорити правильно краще, ніж мама та бабуся. Це можна пояснити тим, що батько, на відміну від бабусі і мами, не перекручує слова, і не «сюсюкає», намагаючись говорити мовою дитини. Чоловікам краще дається маніпуляція із предметами (з конструкторами, головоломками). Через спілкування з батьком кругозір малюків стає ширшим.
Центральне місце у вихованні дитини природно віддається матері. Батькові ж, так би мовити, відводять другорядну роль. Самовизначення батька, як вихователя, часто формується пізніше, ніж у матері, і тому найбільшу прихильність до дитини чоловіки починають відчувати, коли діти вже підросли. Ступінь включеності батька у виховання позначається на розвитку дитини. Наприклад, цікавим фактом є те, що діти, виховані матір'ю, здебільшого мають гуманітарний склад розуму. Також є взаємозв'язок обдарованості дитини із складністю професії батька.
Самостійність дитини
Постать батька так само є важливою для вибудовування конструктивних відносин у парі «мати-дитина». На певному етапі розвитку дитини, в сім'ї з гармонійними взаєминами, (зазвичай після року) батько допомагає їй максимально безболісно «відокремитися» від матері та формувати самостійність. Саме батько має брати на себе відповідальність та ініціативу за дорослішання та соціалізацію. Це може відбиватися у таких елементарних питаннях, як «переселення в ліжечко», «походи до дитячого садка» і т.д. Дитина почувається у безпеці саме у присутності батька. Батько є провідником дитини у зовнішній світ. У присутності батька такі соціальні інструменти, як підпорядкованість та підзвітність, дитина починає сприймати адекватно.
Соціалізація дитини
Саме батько знайомить з такими соціальними інструментами, як схвалення та осуд (або покарання). Це пов'язано з тим, що любов і піклування батька відрізняється від любові і піклування матері. Мати любить свою дитину і піклується про неї тільки через те, що вона є. Але батько відрізняється від матері тим, що дитина, щоб заслужити любов і пошану батька, має прагнути того, щоб батько прийняв і зрозумів її. І найголовніше, він висуває до дитини певні вимоги. Погано, коли цю роль переймає на себе мати. Висуваючи вимоги, тим самим вона позбавляє дитину «безумовного» кохання. Дитина завжди повинна відчувати, що вона сама по собі люблена і безцінна, без якихось умов. В іншому випадку це може призвести до незворотних психологічних проблем у майбутньому.
Кожна дитина маму вважає частиною себе, а тата вісником зовнішнього світу. Ці відчуття у дитини присутні на самому початку життя, й тривають завдяки материнській любові та супроводу батька у зовнішній світ. У освоєнні світу саме батько заохочує активність дітей, допомагає формувати якості необхідні для досягнення цілей. Проте батько є не лише провідником, а й контролером. Любов матері нескінченна та безумовна. Але любов батька вимоглива. Батько «вимагає» за своє кохання дисципліну, норми, успіхи. Саме такий баланс почуттів із боку обох батьків необхідний для гармонійного розвитку особистості.
Найуспішніші у суспільстві жінки – це ті, в яких батько вкладав, як і в синів, вимогливість, кохання, розуміння. Саме ці дівчата стають у майбутньому інтелектуально та професійно успішними у будь-якій галузі. Для того щоб дівчинка виросла самостійною, дуже важливі довірчі бесіди з батьком.
Батько є гідом дитини у світі. Якщо батько розуміє, бере свою роль і не відмахується від своїх прямих зобов'язань, то можна сказати, що він справляється зі своєю місією.
Самоідентифікація дитини
Для статевої самоідентифікації також дуже важливою є роль батька. Згодом, дивлячись на батька, хлопчики формуватимуть модель поведінки. Спілкування з батьком так само є важливим у самоідентифікації дівчаток. Причому тут йдеться не про уявлення ідеального образу чоловіка, батька в суспільстві, а важливим і найголовнішим є сам процес спілкування дитини з батьком.
Надзвичайно важливою функцією батька є організація сексуального виховання хлопчика. Саме в сім'ї, спостерігаючи за відносинами матері та батька, у дитини формується певна модель поведінки із протилежною статтю. На ранньому етапі розвитку дитина несвідомо копіюватиме поведінку батька стосовно протилежної статі. Саме тому важливо стежити за своїми вчинками, словами, діями. Не слід сподіватися на те, що дитина занадто мала і нічого не розуміє. Сприйняття довкілля відбувається на підсвідомому рівні, що призводить до несвідомого копіювання поведінки тата. Син засвоїть батьківські цінності як свої лише у тому випадку, якщо з ним спілкуються на рівних.
Батько відповідає за прийняття дитиною своєї статі і правильне засвоєння моделі поведінки. Однією з найбільших помилок є виховання безстатевої істоти. Одним з головних завдань батька є вміння підкреслювати та розвивати чоловіче та жіноче у сина чи дочки.
Роль батька у вихованні дочок також безцінна. Жіночу долю своєї дочки визначає саме батько. Стосунки дівчини з хлопцями та успіх в особистому житті багато в чому зумовлені досвідом взаємин дівчини зі своїм батьком; належним проявом ніжності з його боку, чи навпаки її браком та надмірною строгістю. Це не означає, що потрібно балувати і потурати всім капризам, але сприяти плеканню кращого, що може бути в жінці: терпіння, гнучкості та мудрості.
Як для синів – мати, для дочок батько є взірцем протилежної статі. Залежно від того, як батько поводиться та спілкується з нею та мамою, закладається сценарій її майбутнього спілкування з чоловіком. Головною потребою дочок є ласка і доброта по відношенню до неї. Батько є для дочок ідеалом чоловіка, взірцем поведінки всіх чоловіків.
Психологічні аспекти ролі батька
Надмірна строгість може розвинути в дитині страхи. Якщо є душевна близькість між батьком і дітьми, то діти виростають спокійнішими і врівноваженими, навіть якщо з мамою цієї близькості немає.
Існує прямий зв'язок емоційного стану батька та формування психіки дитини. Наприклад, агресія хлопчика може пояснюватися слабкістю батьківського початку та проявом протесту проти надмірної залежності від матері. Чоловіки, чиї діти хворіють на неврози, характеризуються як сором'язливіші, боязкі, замкнуті, невпевнені в собі. Якщо ж батько є занадто імпульсивним, схильним до непередбачуваних вчинків, то сини можуть страждати на енурез, тик, заїкуватість. Також ніяковість батька, яка виявляється у постійній невпевненості у правильності свого вибору, як правило, призводить до розвитку психологічних проблем у дитини. Зайва суворість батька може спричинити постійні страхи та пасивність у хлопчика, і навпаки, вседозволеність спричинити страхи у дівчаток. З іншого боку, прояв ніжної турботи батька стимулює сина, щоб він також захотів бути таким же дбайливим та мужнім.
Діти, що ростуть без батька, порівняно з дітьми із повних сімей, менш успішні у вирішенні конфліктних ситуацій, у вирішенні розумових завдань, а також статевої ідентифікації. Взагалі вони можуть мати великі ускладнення в розумінні та реалізації ґендерних ролей.
За матеріалами журналу: «Вікова та педагогічна психологія», Випуск 39, 2022 рік.