На розвиток здатності долати стреси як ключової якості у відновленні та адаптації до змінюваних обставин життя впливають як внутрішні, так і зовнішні чинники, серед яких провідну роль відіграє наявність батьківської підтримки.
Важливість стресостійкості для розвитку підлітка
У сучасному суспільстві поширені стреси й перевантаження, що особливо негативно впливають на дітей та підлітків. Підлітковий вік є напруженим і складним етапом, під час якого діти переживають колосальні зміни у внутрішньому і зовнішньому світі, додатково стикаючись з численними стресовими факторами різного походження. Серед чинників, потенційно здатних викликати стресову реакцію, присутні як зовнішні (фізичні, хімічні, теплові, екологічні), так і внутрішні, а також суб’єктивні, сімейні, біологічні, соціальні. У процесі розвитку особистості дитини зміни, пов’язані з фізичним зростанням, рольовою ідентифікацією, усвідомленням себе, очікуваннями батьків та широкого соціального оточення, відіграють велику роль. Підлітки по-різному сприймають і реагують на ці виклики, але зазвичай це викликає серйозні труднощі, що призводить до особистісних, поведінкових та навчальних проблем.
Тому надзвичайно важливим є визначення механізмів, які можуть допомогти дитині підліткового віку бути більш стійкою перед викликами сучасного світу та навчатися застосовувати адекватні стратегії реагування у разі виникнення критичних ситуацій, уникаючи саморуйнації та проблемної поведінки. В контексті цього науковці наголошують на важливості розвитку стресостійкості, яка впливає на психічне здоров’я, допомагає долати труднощі та зберігати активність у стресових ситуаціях. Вона пов’язана з індивідуальними характеристиками, соціально-психологічною адаптацією та здатністю до особистісного розвитку в складних умовах. Високий рівень стійкості під час несприятливих подій передбачає використання позитивних життєвих стратегій, а також розвинену здатність до самоконтролю, емоційну регуляцію, гнучкість мислення, позитивне самоприйняття, оптимістичність.
Що таке стресостійкість?
Стресостійкість можна розглядати як позитивний вольовий психічний стан, що взаємопов’язаний з мотивацією особистості та забезпечує адекватну адаптацію у складних ситуаціях. Водночас це також особистісний ресурс, який спрямовує людину на вибір певних стратегій подолання труднощів. Разом з тим, стресостійкість, сприяє не лише подоланню наслідків травматичної події, а і допомагає відновитися та успішно адаптуватися до змінюваних умов життя, зберігаючи функціональність та забезпечуючи благополуччя.
Серед основних компонентів стресостійкості виокремлюють оптимізм, альтруїзм, віру, моральність, почуття гумору, соціальну підтримку, готовність до зустрічі зі своїми страхами, сенс і мету, освіту, наявність прикладу для наслідування.
Стресостійкість знижує ймовірність зловживання наркотиками серед підлітків. Констатовано, що люди з високою стійкістю схильні демонструвати позитивні емоції в стресових ситуаціях і менше виявляють психологічні проблеми. Такі підлітки мають високий рівень психічного здоров’я, навички саморегуляції та менше схильні до ризикованої поведінки.
Роль сім’ї у становленні підлітка
Проблема становлення особистості у підлітковому віці пов’язана з численними соціальними, економічними та психологічними аспектами, які впливають на розвиток особистості дитини і посилюються через військовий стан. Одним з найбільш значущих факторів у становленні особистості підлітка є сім’я.
Сімейне середовище, зокрема, стиль виховання батьків, якість батьківсько-дитячих взаємин та їх вплив на рівень стресостійкості, може істотно впливати на формування та розвиток поведінкових й світоглядних моделей у підлітків. Важливим аспектом цієї проблеми є те, що неправильні або деструктивні підходи до виховання, відсутність емоційної підтримки з боку батьків чи несприятливий емоційний клімат у сім’ї можуть стати чинниками, які підвищують ризик проблемної поведінки у підлітків, оскільки у сім’ях з порушеними взаємовідносинами спостерігається підвищена ймовірність розвитку такої поведінки.
З огляду на значну кількість підлітків, які виявляють агресивну, антисоціальну чи деструктивну поведінку як специфічну реакцію на жахи воєнного часу, виникає підвищена потреба у формуванні такого сімейного середовища, яке б позитивно впливало на здатність підлітків опиратися несприятливим обставинам та деструктивним потягам, розвивати якості, що посилюють стійкість. Різні стилі взаємин батьків з дітьми, або сприяють підвищенню рівня адаптивності підлітків до складних вимог, пов’язаних з військовими діями в Україні, або навпаки, знижують його.
Науковці підкреслюють наявність зв’язків між батьківсько-дитячими стосунками, самооцінкою і стійкістю та психічним благополуччям і задоволеністю життям підлітків. Було виявлено, що підтримка та зміцнення сімейних зв’язків, а також заохочення молодих людей ділитися своїми почуттями мають вирішальне значення для покращення стану психічного здоров’я підлітків та підвищення їхньої здатності протидіяти труднощам.
Підлітки, які мають батьків з послідовним стилем виховання, виявляють менше ризиків зловживання наркотиків та мають кращі академічні досягнення. Послідовність та передбачуваність у вихованні пов’язана зі впевненістю у собі, надією, задоволеністю життям, благополуччям, конструктивною самооцінкою у вирішенні стресових ситуацій, емоційною саморегуляцією у підлітків. Таким чином, стилі виховання батьків через позитивні почуття можуть посилювати відчуття автономії та підтримки, які, у свою чергу, впливають на розвиток стресостійкості.
Батьківська теплота, підтримка та позитивне дисциплінування сприяють благополуччю підлітків, що підкреслює виняткову важливість позитивних стосунків батьків і дітей у формуванні емоційної компетентності підлітка.
Вплив різних стилів виховання на формування стресостійкості підлітка
Характер батьківсько-дитячих взаємин, стиль сімейного виховання є потужним фактором у розвитку особистості дитини і визначається засобами, методами та прийомами взаємодії батьків та дітей для здійснення виховного впливу за допомогою вербального та невербального спілкування. Такі взаємини ґрунтуються на родинно-емоційній близькості, любові, турботі, повазі, підтримці, створенні безпечного середовища. Виховання відіграє важливу роль у створенні оптимальних умов для задоволення широкого кола потреб дитини, у тому числі розвитку та саморозвитку особистості.
Залежно від обраного стилю виховання в сім’ї, формуються різні психологічні риси у дитини.
Авторитарний стиль
Характеризується високим рівнем контролю та придушенням ініціативи поряд з обмеженою увагою до інтересів та бажань дитини.
Можливі наслідки: встановлено, що недостатність підтримки та опіки, ігнорування потреб дитини, часті невиправдані заборони, непослідовність стилю взаємодії, підвищена тривожність та почуття провини впливають на розвиток агресивності підлітків, схильності до зловживання психоактивними речовинами.
Стиль гіперопіки
Для нього властива надмірна турботливість.
Можливі наслідки: такий стиль виховання може заважати розвитку адекватного самосприйняття, позитивної самооцінки та інших внутрішніх ресурсів, необхідних для зростання емоційної стійкості. Зважаючи на посилене прагнення підлітків до дорослості, самостійності та пошуку власної ідентичності, така форма виховного впливу з боку оточуючих може наштовхнутися на протест та конфлікти.
Демократичний стиль
Гармонійно поєднує вимогливість та турботу з боку батьків, підтримує дитину, сприяє розвитку емпатії, когнітивних здібностей та відповідальності.
Можливі наслідки: такий стиль виховання має значний вплив на формування високого ступеню стресостійкості підлітків: він обумовлює здатність до адаптації на виклики складних життєвих подій, уміння брати відповідальність за свої дії та розвивати необхідні психологічні якості для подолання труднощів.
Проблема сімейної кризи виникає, коли батьки не можуть адаптувати свої моделі виховання до потреб підлітків, які переживають кризу ідентичності. Це призводить до конфліктів у сім’ї, коли батьки втрачають емоційний контакт з дітьми та використовують негативні стилі виховання.
Дослідження подружніх пар показало, що переважна кількість батьків мають лише поверхове уявлення про стилі виховання. Більшість віддають перевагу авторитарному стилю, лише чверть – авторитетному (демократичному), і п’ята частина – потуральному (вседозволеному) або відстороненому стилям. Так, батьки, які обирають авторитарний стиль, вважають, що жорсткий контроль сприяє дисципліні, хоча за такого ставлення діти часто відчувають безпомічність і образу, що може призвести до розвитку комплексу жертви або агресивності.
Аналіз результатів відповідей дітей під час індивідуальних бесід щодо своїх очікувань від батьків виявив, що у спілкуванні в сім’ї важливим для них є зацікавленість, уважне вислуховування, коректне висловлювання думок, обговорення.
Серед усієї різноманітності представлених стилів виховання дослідники виділяють як найбільш сприятливим для розвитку дитини демократичний стиль, якому притаманні гармонійні стосунки в сім’ї, де панує чуйність, взаємоповага, підтримка та увага до індивідуальних потреб кожного члена родини. Саме позитивне доброзичливе ставлення, конструктивний діалог та віра в дитину сприяє формуванню адекватної самооцінки та відповідальності підлітка, його успішній психосоціальній адаптації, а також виступає потужним фактором подолання хронічного стресу.
Позитивний характер батьківсько-дитячих взаємин виступає потужним зовнішнім ресурсом, що сприяє позитивному розвитку рис особистості підлітків, важливих в контексті стресостійкості: відповідальності, наполегливості, оптимізму, позитивному самосприйняттю тощо.
За матеріалами: Науково-практичний журнал «Проблеми сучасних трансформацій. Серія: педагогіка» №5 2024 р. (Пінчук Н. І. Кандидат психологічних наук, доцент,доцент кафедри психології управління, Центральний інститут післядипломної освіти ДЗВО «Університет менеджменту освіти», м. Київ, Україна)