Колись кожен з нас відчув, що існують не дуже приємні почуття, й ми намагалися оминати їх. Але, вчиняючи так, ми позбавляємо себе дуже важливої сфери життя — ми втрачаємо здібність переживати й решту емоцій, в тому числі й приємних. Саме через це наше першочергове завдання — навчитись самим та навчити наших дітей переживати всю гамму людських почуттів. Допоможуть нам в цьому два простих кроки.
Немає добрих або поганих почуттів
По-перше, усвідомте, що не існує почуттів добрих або поганих. Більшість з нас підсвідомо налаштовані на те, що будь-яке приємне відчуття — благо, а неприємне — зло. Та щоб дозволити собі відчути повну гамму емоцій, необхідно усвідомити: почуття не бувають добрими або поганими. Відчуття — це ніщо інше як відображення процесів, які відбуваються всередині нас.
Навіщо почуттям давати назви?
По-друге, якщо ми дещо змінимо термінологію — не будемо казати про погані та добрі почуття, а назвемо їх відчуттями спокійними та неспокійними (важкими), то припинимо противитись безлічі всіх почуттів й відчуттів дарованих нам Творцем. Якщо ми навісили на відчуття ярлик «погане», то самі для себе надали внутрішню установку позбавитись від нього. Бо ж не дарма ми прагнемо самі та навчаємо дітей, уникати всього поганого та позбавлятись всього дурного. З іншого боку, якщо ми назвемо своє почуття неспокійним або просто неприємним, то станемо шукати спосіб в який з ним впоратись. Неприємні відчуття не приносять нам радості, але психічно здорова людина мусить навчитись давати їм раду — таке життя.
Давайте точні назви своїм почуттям
Зрозумійте для себе, з якою метою вам дається кожне почуття. Будь-яка емоція, що ви відчуваєте, — безцінне джерело найважливішої інформації, якої потребує кожен з нас для виживання та задоволення своїх глибинних потреб, щоб вірно побудувати взаємини з людьми навколо нас. Наприклад:
- Відчуття страху попереджає нас про небезпеку, підказує, що необхідно шукати захист та підтримку.
- Злість (гнів) сигналізує нам про те, що наші або чиїсь права порушені. Вона, мов запобіжний клапан, допомагає спустити пару, тобто послабити емоційну напругу. Вона ж дає нам сили для того, щоб знайти вихід з ситуації що склалася.
- Відчуття самотності підказує: тобі не вистачає людського спілкування, близькості — тобто, необхідно налагоджувати більш тісні взаємини з оточуючими.
• Душевний біль (подібний до фізичного болю, який сигналізує про негаразди в організмі) дозволяє усвідомити: щось йде не так, душа страждає, необхідне лікування.
• Радість свідчить про виповнення важливої потреби.
• Задоволеність каже про те, що ти щось робиш добре. Вона допомагає зміцнити почуття власної гідності.
І так далі. Кожне почуття, яке ми відчуваємо в житті, допомагає нам краще усвідомити власні потреби й зрозуміти, вони задоволені чи ні. Якщо ми намагаємося відмахнутись хоча б від одного з почуттів, то відрізаємо себе від надважливого джерела інформації.
Навчіться правильно називати свої почуття. Щоб збір інформації про відчуття відбувався успішно, необхідно давати кожному з них точне визначення й з’ясовувати причину його виникнення. Наприклад, який сенс казати: «Я почуваюсь кепсько!» Дуже розпливчата фраза. Але якщо я скажу собі, що мій душевний біль — результат натягнутих відносин з батьками, то починаю усвідомлювати, в чому полягає проблема, й можу почати її вирішувати. Так само, як сказати: «Я щасливий», — означає сказати дуже й дуже небагато. Але якщо ти кажеш: «Я радію, бо друзі запросили мене сьогодні в гості», це означає: ти більше не почуваєшся самотнім, бо відчуваєш себе частиною спільноти.
Почуття — дивовижний дарунок Божий. Коли ти сам собі кажеш: «Не бійся відчувати!» — тим самим робиш перший крок до життя психічно врівноваженої людини — до життя, яке Бог задумав для кожного з нас.
Гра для батьків з дітьми — «Вгадай, що я відчуваю»
Ця гра допоможе вам дізнатись багато нових слів, якими називають людські почуття. Заздалегідь підготуйте список — перерахуйте всі відомі вам слова, якими можна описати людські переживання, або завантажте цей «Список слів про почуття». Оберіть зі списку найбільш цікаві для вас слова й напишіть (або роздрукуйте та виріжте) їх на маленьких папірцях. Загорніть папірці в трубочки й складіть їх в шапку, торбинку, миску, коробку або кошик. Витягайте їх по черзі. Кожен має за допомогою міміки та жестів (мовчки) показати решті учасників гри те почуття, назва якого випала йому за жеребом. Іншим треба відгадати, яке почуття їм демонструють. Після того, як загадку відгадали, попросіть, щоб хтось з учасників гри розповів, в якій ситуації йому довелося переживати подібне почуття. За цим, почуття зі свого папірця демонструє наступний член сім’ї, знову відбувається обговорення відгаданого почуття — й так далі, аж доки у грі не візьмуть участь всі члени родини.