В сучасній психології визнано, що досвід дитячо-батьківських стосунків стає для дитини, яка виросла, моделлю побудови взаємин із власною малечею в новоствореній сім'ї та виступає значним фактором формування батьківських установок.
Наявний у дитини, яка подорослішала, досвід дитячо-батьківських стосунків буде різнопланово впливати на її батьківську позицію, може обумовлювати пряме відтворення батьківської моделі поведінки, і позицію, що компенсує ті складники батьківських взаємин, дефіцит яких переживав хтось із батьків, будучи дитиною (турботи, любові, м'якості, співробітництва), виступати основою батьківської моделі поведінки «від зворотного» як антипод відкинутої колишньою дитиною норми установок своїх батьків.
Для повноцінного психологічного розвитку дитині потрібно не тільки фізичне благополуччя, а й підтримка, любов і турбота, що не засновано лише на біологічних факторах. Тут важливі соціальні чинники, які зараз перебувають у фокусі дослідників. Звідси, роль батька для малечі стає так само значущою, як і роль матері.
Одна з ключових характеристик батьківської позиції – здатність батька при вихованні дитини передбачати майбутні зміни рівня розвитку і характеру дитячо-батьківських взаємин, яка потрібна для прогнозування можливих труднощів розвитку та вживання необхідних заходів із компенсації та нівелювання ризиків.
Поведінка батька дуже відрізняється в різних родинах. В одних татусі беруть активну участь у житті власних дітей, в інших вони виконують більш зовнішні й абстрактні від самого процесу виховання функції, але при цьому батьки можуть усвідомлювати, що дитині необхідний тісний контакт із ними за неможливості реалізувати його через зайнятість на роботі або сильну втому. На жаль, є чимало родин, в яких татусі вважають цю ситуацію цілком природною, перекладаючи всі обов'язки з виховання малечі на матерів. Тому важливо розуміти особливості впливу батька на формування сімейних установок дитини, щоб не принижувати значущості його внеску у повноцінний розвиток її особистості.
Важливість подружжя
Сім'я здійснює величезний психологічний вплив на людину протягом усього її життя і сприяє формуванню найважливіших цінностей. У родині дорослі та діти мають певні ролі, тісно взаємодіють один з одним протягом тривалого часу, що визначає психологічний, фізіологічний та моральний стан дитини, для якої сім'я – основне місце існування, розвитку і психологічного становлення. Саме в сім'ї діти змалечку пізнають світ, розуміють основні механізми пізнання та основи людських стосунків. Саме в дитинстві формуються психологічні якості базових навичок, здібностей особи, що плекаються протягом усього подальшого життя. Сімейна система має велике значення для дітей, оскільки в перші роки життя вони частково ізольовані від суспільства.
Для дітей батьки виступають чільним джерелом розуміння людських стосунків (між батьками та дітьми, між батьками і старшими поколіннями). На розвиток особистості дитини впливають як батьківсько-дитячі стосунки, так і стосунки між батьками. Наприклад, якщо дитина отримує достатньо уваги від тата й мами, обоє батьків однаково активно беруть участь у вихованні дитини, малеча оточена турботою та любов'ю, проте між батьками може виникнути напруженість, що відобразиться на майбутньому житті дитини. Сімейна атмосфера впливає на особистісний розвиток (психологічні проблеми, внутрішні протиріччя, комплекси, страхи) і формування стосунків у суспільстві (схильність до самотності, щоб уникнути проблем у стосунках). Нездорова атмосфера в сім'ї та складні стосунки між батьками і дітьми відображаються на майбутньому житті дитини. Помилково вважати, що малі не здатні зрозуміти стосунки між дорослими та більшість проблем дорослого світу. Навпаки, діти сприйнятливіші до ситуацій, конфліктів, але не до емоційного фону, пов'язаного з конкретними ситуаціями в їхньому житті. Діти є своєрідними імітаторами, оскільки поведінці та ставленню до людей вони вчаться у своїх батьків. Тож основи взаємовідносин (тон голосу в розмовах із певними членами сім'ї, чіткі моделі поведінки в конкретних ситуаціях) вони починають розуміти з дитинства. Тому коли дитина досягає свідомого віку і проявляє перші риси характеру, батьки є проявом їхніх рис характеру, манер і моделей поведінки.
Будь-яке порушення дитячо-батьківських стосунків пов'язане з тим, що відправною точкою в парі «батьки-дитина» є насамперед самі батьки (егоцентризм батьків). Батьківські комплекси, реакції та бажання є первинними і визначають їх поведінку. Навіть виховання дитини як «сімейного кумира» може бути спровоковане незадоволеною в дитинстві потребою батьків в увазі. Часто батьки не зважають на негативні наслідки такого типу виховання. Численні дослідження показали зв’язок між особливостями подружньої комунікації та особистісними рисами дітей. Характер і стан подружніх стосунків впливає на виховний потенціал сім'ї. Такі якості дітей, як відповідальність, дисциплінованість і старанність значно обумовлені відсутністю серйозних конфліктів між батьками.
Важливість батька
У психологічних підходах досить значуща тема матері. Тому складається враження, що роль неньки набагато важливіша, ніж тата. Ця омана зумовлена тим, що батько (чи постать батька) переважно знаходиться у тіні матері через те, що стосунки з татом завжди будуються лише через взаємини з матір'ю, її ставлення до батька. Парадоксально, але вихід із такого трикутника (мати-дитина-батько) здійснює саме тато, надаючи можливість остаточної (емоційної) сепарації дитини від матері, виводячи її у світ, у соціум. Ось чому взаємодія зі світом закладається у взаєминах із батьком.
Фахівцями підтверджено, що діти, які перебували на руках у батька відразу після народження, у соціальному прояві врівноваженіші та стабільніші, мають здоровішу психіку і впевненість, показують гідні результати психомоторної та інтелектуальної якості, та, як не парадоксально, більш чуйні до навколишнього середовища. Психологічні спостереження показують: чим більше зацікавлений батько у житті малечі першого року життя, тим легше дитині надалі встановлювати емоційний зв'язок із ним. Ось чому важливим у виховному процесі є прояв дій з боку тата у процесі купання, годування, гри, вербальної та невербальної комунікації.
Батько для хлопчика
Батько для хлопчика виступає в ролі ініціатора у світ чоловічого. Тато – не тільки батько, але й приклад для наслідування, бо чоловіча ідентичність розкривається тільки в процесі спостереження за батьком і наслідування йому. Якщо батько в сім'ї виступає в ролі аб'юзера, то висока ймовірність, що син змалку вибудовуватиме подібні стосунки, демонструючи девіантну поведінку. Водночас більшість батьків, остерігаючись прояву в сина жіночих якостей, йдуть від зворотного, організуючи суворі умови виховання, проте хлопчик, який виховується в холодності, без достатньої емпатії та тепла, демонструє тривожність, низьку впевненість у собі та легко піддається контркультурним течіям. Щоб розвиток сина був гармонійним, слід виявляти ніжність і любов як з боку матері, так і з боку тата.
У взаєминах батька і сина необхідні спільні ігри. Для молодшого віку підійдуть активні, що сприяють фізичному розвитку, потім додавати заняття, в яких хлопчик перейматиме чоловічу модель поведінки (будуватиме шпаківню, лагодитиме, їздитиме з татом на роботу), а вже до старшого дошкільного і молодшого шкільного віку залучати змагальність в іграх, оскільки перемога та виграш – важливий складник чоловічої ідентичності. У підлітковий період для хлопчика пріоритетними стають стосунки з однолітками, а у взаємодії з батьком здійснюється перехід на статеве виховання дитини в довірчій та підтримуючій формі.
Батько для дівчинки
За участю батька у вихованні дочки формується здатність задовольняти потреби, властиві певному етапу її розвитку. Тато розвиває жіночність у донечці, підтвердження її чарівності, даруючи подарунки, підштовхуючи до прийняття жіночої ідентичності, самоповаги, здорової самооцінки й інших важливих характеристик, що сприяють формуванню здорової та цілісної особистості дівчинки.
Натомість коли виникає розчарування в батькові (через прояви батьківської безініціативності, насилля в сім'ї), лібідо дівчинки стає схильним до зміщення гетеросексуальних схильностей у бік гомосексуальності, внаслідок чого її патерни стають маскуліннішими, що не може не позначитися на взаєминах з однолітками. Згодом, у підлітковому віці, висока ймовірність, що в соціумі дівчина демонструватиме агресивну модель поведінки, намагаючись помститися несвідомо татові й отримати кохання, задовольнити потреби, але не в дитячо-батьківському середовищі, а в освітніх організаціях, громадських інститутах тощо. Знецінивши батька, дівчинка відкидає жіночу сутність, що може знизити бажання мати дитину. У стосунках із дівчинкою необхідні захоплення та компліменти від тата (тепла усмішка в дитинстві та підтвердження зовнішніх і внутрішніх особливостей під час підліткової кризи), бо він формує самооцінку дочки, виявляючи турботу в емоційному плані та побутових питаннях, дає донечці почуття опори і сприяє розвитку жіночих аспектів.
Понад 50 років вчені з Центру поведінки та еволюції при університеті Ньюкасла спостерігали за життям 17 тис. малюків, народжених протягом одного тижня. Після досягнення ними зрілого віку фахівцями було проведено інтерв'ю з учасниками спостереження та встановлено: діти, татусі яких були активно залучені до їх виховання, стали більш успішними у соціальному та кар'єрному плані, ніж ті, вихованням яких займалися лише матері.
Дослідження: Вплив батька на формування сімейних установок дитини
Аби виявити особливості впливу батька на формування сімейних установок дитини, опитано 56 дітей віком 15-16 років – учнів 9-10 класів СЗШ № 291 з поглибленим вивченням іноземної мови в м. Києві.
Відповідно до анкетних даних, 38 дітей виховуються у повних сім'ях, 18 опитаних мають розлучених батьків, але контакт із батьком збережений. Татусі 30 респондентів активно взаємодіють із ними, 6 дітей вказали про пасивність батька і знижений інтерес до їхнього життя. Решта (20 дітей) відзначили ситуаційний інтерес батька. 13 опитаних мають спільне хобі або надають перевагу активному відпочинку з татом (футбол, прогулянки, велосипед, ролики, настільні ігри, боулінг тощо). 24 дитини відзначили наявність жорстких методів виховання, відсутність похвали, 9 респондентів спілкуються з батьком відкрито, не бояться його критики.
Лише 32% татусів, зі слів респондентів-дітей, цікавляться їхнім життям і почуттями, прагнуть бути в курсі всього, що відбувається, надають підтримку і намагаються проводити якомога більше часу разом. Однак є відсторонені та холодні батьки (27%), яким байдуже до інтересів та емоцій дітей.
Кохання
Аналізуючи відповіді підлітків за методикою «Сімейні цінності», виявлено: в 71% дітей сформовано високий рівень такої сімейної цінності, як кохання, 12% досліджуваних мають середній, 17% – низький рівень. Тож респонденти вважають, що кохання – важлива і головна цінність, на якій може будуватися сім'я, усвідомлюють та розуміють морально-духовне значення любові в людських взаєминах.
Продовження роду
Студіюючи установку щодо блоку «продовження роду», з'ясовано, що в 21% підлітків сформовано високий рівень уявлень про дану сімейну цінність, у 46% – середній, 33% – низький рівень. На жаль, підлітки не розглядають дітей та продовження роду як сімейну установку.
Шанування батьків
У 33% підлітків цінність «шанування батьків» сформована на високому рівні, у 46% – середньому, 21% – низькому рівні. Підлітки не трактують шанування батьків своїм обов'язком, яким насправді воно є ще з давніх-давен.
Турбота
Цінність «турбота» важлива для 29 підлітків, у 50% дітей – середній рівень, у 21% – низький. Більшість респондентів не вважають за потрібне піклуватися про старших або молодших, можливо, через відсутність досвіду в родині.
Культура побуту
«Культура побуту» як сімейна цінність сформована у 29% підлітків на високому рівні, у 54% – на середньому, 17% – на низькому рівні. У більшості підлітків відсутній досвід культурного проведення часу з усією сім'єю та організації затишку в домашньому просторі.
За результатами дослідження, лише у 25% дітей наявний високий рівень сформованості уявлень і знань про певну сімейну цінність (родину, сімейні традиції, сімейні ролі, правильні сімейні установки), вони виявляють підвищений інтерес і демонструють позитивні емоції до батьків, молодших та старших членів сім'ї, дотримуються правил спілкування, знаходять способи вирішення конфліктних ситуацій, дізнаються інформацію з різних питань від родини, із задоволенням проводять дозвілля в сімейному колі. У 54% підлітків – середній рівень: накопичено певний обсяг знань про сім'ю, сімейні цінності, сімейні традиції, обов'язки та права її членів, проте вони ще не є глибокими й системними. Дитина виявляє інтерес та емоційно-позитивне ставлення до батьків, молодших і старших членів сім'ї, але недостатньо сильно й довго. 21% респондентів продемонстрували низький рівень сформованості сімейних цінностей, відсутні уявлення про сім'ю, сімейні цінності та установки, традиції, вони не знають сімейних дат, не цікавляться родиною, не завжди розуміють стосунки між родичами; в сімейному альбомі орієнтуються важко, іноді плутають родичів на ім'я; виявляють байдужість, не проявляють емоційного ставлення до батьків, молодших і старших членів сім'ї, обирають позицію пасивного спостерігача у сімейних святах.
На що батькові треба звернути увагу
Роль батька у вихованні дитини не менш важлива за роль матері та в жодному разі не повинна обмежуватися матеріальним забезпеченням. Тато, впливаючи на дитину через механізм підкріплення (заохочуючи поведінку, що вважається правильною, і караючи за порушення правил), поступово вкорінює в її свідомість систему норм, які будуть підґрунтям при формуванні сімейних установок. Батько виступає зразком чоловічої поведінки, яка буде копіюватися дитиною в ситуаціях спілкування з протилежною статтю. Тому дуже важливо, аби, спостерігаючи за взаєминами в родині, у дитини сформувалося правильне уявлення про такі поняття, як любов, дружба і товариство.
За результатами дослідження учнів учнів 9-10 класів СЗШ № 291 м. Києва, було встановлено, що батьки емоційно дистанційовані від власних дітей та мало турбуються про них. Загалом діти не надто задоволені стосунками з татусями. Крім того, підлітки не розглядають продовження роду як сімейну установку, не вважають шанування батьків обов'язком, у них відсутній досвід культурного проведення часу в родинному колі; більшості властивий середній рівень сформованості сімейних цінностей, адже обсяг знань і уявлень про родину недостатній.
Отже, вплив тата на формування сімейних установок дитини є незаперечним. Тому батькам слід звернути увагу на особливості спілкування з дитиною для встановлення емоційно-довірливих стосунків, а саме: брати активнішу участь у життєдіяльності сім'ї, знаходити час для розмов та розваг із дитиною, допомагати малечі у розвитку умінь і талантів, давати можливість відчувати її важливість у сімейних справах, ставитись дбайливо до внутрішнього світу дитини, створювати позитивний емоційний клімат у родині, на власному прикладі демонструвати реалізацію сімейних ролей, адекватних певній ситуації, що полягає у дотриманні батьком сімейних традицій.
Автор: Вікторія Харченко, кандидатка психологічних наук, доцент кафедри педагогіки та психології Київського інституту бізнесу та технологій