Формування повноцінного образу ідеальних батьків безпосередньо пов'язане з досвідом зростання дитини в сприятливому сімейному середовищі. Повна сім'я з двома біологічними батьками традиційно вважається найбільш природним й відповідним контекстом для реалізації цього завдання. Наявність у такій сім'ї обох батьківських фігур, які гармонійно взаємодіють між собою і з дитиною, забезпечує необхідне різноманіття рольових моделей, широкий діапазон емоційного відгуку на потреби, оптимальний баланс турботи й вимогливості. Це створює надійну основу для засвоєння здорових уявлень про батьківство, впевненості у власній цінності та компетентності.
Соціально-психологічний тип сім'ї, повна або неповна сім’я, так само як характер взаємодії між її членами, є визначальними чинниками формування у дітей образу ідеальних батьків, який, у свою чергу, опосередковує ключові вектори особистісного розвитку дитини, її самооцінку, ціннісні орієнтації, соціальні настанови.
Дослідження
Психодіагностичне обстеження здійснювалося в індивідуальній формі під час навчального процесу. Для кожного класу виділялося окреме приміщення, де учні по черзі заповнювали опитувальники й виконували проективні завдання в присутності експериментатора. Перед початком роботи з досліджуваними проводилася ознайомча бесіда, під час якої повідомлялася мета дослідження, роз'яснювався зміст методик, наголошувалась конфіденційність участі. За потреби надавалися відповіді на запитання учнів.
За ознакою типу сім'ї вибірку було розподілено на дві групи: 1) 90 дітей з повних сімей, які проживають разом з матір'ю та батьком; 2) 90 дітей з неповних сімей, які виховуються лише матір'ю внаслідок розлучення батьків, овдовіння чи народження поза шлюбом. У кожній віковій паралелі (3-ті, 6-ті і 9-ті класи) була однакова кількість представників повних і неповних сімей – по 30 осіб.
Основними критеріями формування вибірки були:
1) вік досліджуваних (молодший шкільний, підлітковий, ранній юнацький);
2) наявність обох біологічних батьків для групи повних сімей;
3) відсутність батька з раннього дитинства для групи неповних сімей;
4) відсутність психічної патології й вираженої педагогічної занедбаності.
Використання цих критеріїв дозволило забезпечити внутрішню однорідність груп повних і неповних сімей та максимально нівелювати вплив сторонніх чинників на процес становлення образу ідеальних батьків (як-от: психотравмуючий досвід розлучення в більш пізньому віці, виховання в нових сім'ях з вітчимом тощо).
Згідно з інформацією Держстату, на сьогодні близько третини українських дітей виховуються в неповних сім'ях унаслідок розлучення батьків. Тож співвідношення досліджуваних з повних і неповних сімей у вибірці відповідає генеральній сукупності за цим параметром.
Крім того, при формуванні вибірки враховувалися якісні соціально-демографічні характеристики сімей досліджуваних. Зокрема, здійснювався попередній аналіз даних про освітній і професійний статус батьків, особливості організації побуту, стиль дитячо-батьківських взаємин. Це дозволило виключити крайні випадки соціального неблагополуччя й педагогічної занедбаності дітей, які могли б викривити результати дослідження.
Щодо вікового складу вибірки, то вибір саме цих груп досліджуваних (учні 3- х, 6-х і 9-х класів) зумовлений теоретичними уявленнями про основні етапи розвитку образу батьків у віковому розвитку дитини. Молодший шкільний вік характеризується інтенсивним засвоєнням дитиною батьківських вимог і очікувань, формуванням морально-етичних установок образу Я під впливом зовнішніх оцінок. Дитина цього віку сприймає батьків некритично, як безумовний авторитет і зразок для наслідування.
Підлітковий період, навпаки, відзначається критичним переосмисленням сформованих концепцій батьківства, загостренням суперечностей між бажаним і реальним ставленням батьків, експериментуванням з різними моделями ідентифікації. Криза авторитетів, конфлікт між прагненням до автономії й потребою в емоційній підтримці породжують значні трансформації образу ідеальних батьків. Тож діагностика цих уявлень у підлітків проливає світло на складну діалектику процесів сприйняття та індивідуалізації сімейних настанов. Ранній юнацький вік, який припадає на 9-й клас, характеризується відносною стабілізацією Я-концепції та прийняттям реалістичніших життєвих орієнтирів. Старшокласники вже мають досить зрілі й диференційовані уявлення про зміст батьківських ролей, активно конструюють моделі власної потенційної сім'ї. На цьому етапі стає можливим усвідомлення зв'язку між досвідом батьківської сім'ї та індивідуальними поглядами на шлюб і батьківство. Відтак, аналіз образу ідеальних батьків у ранньому юнацькому віці виявляє не лише його актуальні характеристики, а й роль у визначенні життєвих сценаріїв молоді.
Аналіз результатів дослідження
Метод «Асоціативний експеримент»
Асоціативний експеримент зі словами-стимулами «ідеальна мати», «ідеальний батько» виявив суттєві розбіжності в змісті й структурі образу батьківства у дітей з 50 повних і неповних сімей. Кількісні показники частоти й рангового місця різних категорій асоціацій представлені в Табл. 2.1. і 2.2.
Таблиця 2.1.
Категорії асоціацій зі словом-стимулом «ідеальна мати» у дітей з повних і неповних сімей
Як видно з таблиці, в обох групах досліджуваних образ ідеальної матері передусім асоціюється з любов'ю, ніжністю (85% і 90%) та турботою, опікою (80% і 92%), категорії посідають перші рангові місця незалежно від типу сім'ї. Такий результат є цілком закономірним, адже саме безумовне прийняття й емпатійна чутливість з боку матері становлять ядро нормативних очікувань дитини щодо реалізації материнської ролі.
Водночас у дітей з повних сімей образ ідеальної матері істотно збагачений характеристиками емоційної підтримки, розуміння (65%), мудрості, життєвого досвіду (42%). Ці асоціації посідають 3-є і 4-е місця відповідно, тоді як у неповних сім'ях вони менш виражені (лише 48% і 28%) та перебувають на нижчих рангових позиціях. Отже, для дітей, які зростають з обома батьками, ідеальна мати постає передусім як досвідчена наставниця і порадниця, здатна розділити їхні переживання, надати мудру пораду. Натомість діти з неповних сімей у своїх фантазіях більше наділяють матір суто опікунськими функціями та зовнішньою привабливістю.
Прикметно, що в неповних сім'ях образ ідеальної матері частіше асоціюється з красою, привабливістю (52% проти 38% у повних сім'ях), а також господарністю, створенням затишку (41% проти 36%). Ці характеристики, які посідають 3-є і 5-е рангові місця, відображають прагнення дітей, позбавлених батьківської фігури, компенсувати брак маскулінної опіки й захисту через ідеалізацію фемінних рис матері. Водночас тут простежується тенденція до зміни ролі дитини, делегування їй частини побутових обов'язків і контролю за молодшими братами та сестрами в умовах неповної сім'ї.
Також привертає увагу той факт, що в несприятливій сімейній ситуації діти дещо частіше вказують на суворість і контроль як атрибути ідеальної матері (31% проти 22% у благополучних сім'ях). Очевидно, така авторитарна модель материнства дає їм ілюзію структурованості й безпеки життя на тлі розпаду звичних сімейних взаємин. З іншого боку, для дітей з повних сімей більш значущими виявилися такі характеристики ідеальної матері, як веселість, почуття гумору (19% проти 12% у неповних сім'ях). Цей момент відображає потребу молодого покоління в розкутому, партнерському спілкуванні з матір'ю.
Досить показовим є розподіл асоціацій в категорії «ідеальність, досконалість». Попри досить низьку загальну частоту (12% і 8%), у повних сім'ях ця риса має дещо вищий ранг порівняно з неповними. Ймовірно, наявність двох повноцінних батьківських фігур створює кращі передумови для формування в дитини образу ідеалізованого, збалансованого материнства.
Таблиця 2.2.
Категорії асоціацій зі словом-стимулом «ідеальний батько» у дітей з повних і неповних сімей
Як демонструє Табл. 2.2. , існують виразні відмінності в асоціативних рядах, що репрезентують образ ідеального батька в повних і неповних сім'ях. В обох групах три перші рангові позиції посідають характеристики маскулінності: сила й надійність (78% і 92%), авторитет і повага (68% і 82%), відповідальність та обов'язок (72% і 54%). Однак у неповних сім'ях ці асоціації є більш генералізованими й стереотипізованими, ніж у повних.
Так, діти, які зростають без батька, істотно частіше наділяють його образ рисами всемогутності, недосяжності (аж 38%). Водночас у їхній свідомості знижується значущість батьківської відповідальності й підтримки (лише 54% і 31%) порівняно з повними сім'ями (72% і 54%). Натомість домінують очікування матеріального забезпечення й статусності, які посідають 4-е і 8-е місця в неповних сім'ях на противагу 6-й і 9-й позиціям у повних.
Тож у дітей, позбавлених повсякденного досвіду взаємодії з татом, формується досить абстрактний, компенсаторно ідеалізований образ маскулінності. Ідеальний батько тут постає радше як символ влади, фінансового добробуту, недосяжний об'єкт поклоніння, а не як реальний учасник виховного процесу. Натомість діти з повних сімей більшою мірою цінують у батьківській фігурі захист і безпеку (62%), душевну підтримку й розуміння (54%), залученість у спільні веселі активності (29%).
В цілому асоціативне поле образу ідеального батька в неповних сім'ях є дещо збідненим і поляризованим, обертається навколо кількох стрижневих маскулінних рис. А в повних сім'ях воно більш розгалужене, індивідуалізоване, насичене конкретикою повсякденного спілкування.
Метод «Незакінчені речення»
Методика «Незакінчені речення» також виявила суттєві змістові й структурні відмінності у вербалізації ставлення до ідеального й реального батьківства дітьми з різних типів сімей. Особливо прикметними є результати в підгрупі підлітків (див. Табл. 2.3.)
Таблиця 2.3.
Особливості завершення речень підлітками з повних і неповних сімей
Як видно з таблиці, в підлітків з повних сімей образ матері передусім асоціюється з розумінням і підтримкою (64%). Водночас майже третина (30%) відзначають надмірну опіку й втручання мами у їхнє життя. Ці суперечливі настанови віддзеркалюють кризу залежності/автономії, характерну для даного віку. Попри бажання самостійності, підліток все ж потребує материнського супроводу й прийняття своїх поривань.
Натомість у неповних сім'ях образ матері постає дещо інакше. Більшість підлітків (56%) вказують передусім на виснаженість, знервованість мами через побутові й виховні труднощі. Разом з тим вони відзначають її самовідданість і здатність попри все дбати про дітей (37%). Тобто на перший план виходять не емоційні потреби самого підлітка, а співчуття до матері, яка змушена долати надмірні випробування.
Відмінності увиразнюються і в завершенні речення «Якби я був татом, то...». Майже половина підлітків з повних родин (45%) прагнули б проводити більше часу з дітьми, решта (39%) - надавати їм більше самостійності. Ці відповіді свідчать про прагнення дітей цього віку до партнерських, довірливих взаємин з батьком, визнання їхньої суб'єктності й життєвих запитів.
На противагу цьому, для більшості дітей з неповних сімей (72%) ідеальне татівство асоціюється з надійністю, вірністю обов'язку перед сім'єю («ніколи не кидав би своїх дітей»). Ще 51% пов'язують образ гарного батька з матеріальним забезпеченням родини. Очевидно, ці максималістські очікування породжені дефіцитом безпеки й стабільності, який відчувають діти після розпаду шлюбу батьків.
Завершуючи речення «Думаю, що ідеальна сім'я - це...», діти з повних родин переважно називають емоційні характеристики: любов і довіра між батьками й дітьми (58%), взаєморозуміння й підтримка між рідними (49%). В їхній картині світу модель благополучної сім'ї передбачає передусім позитивний психологічний клімат, почуття спільності.
Водночас вихованці неповних сімей у своїх уявленнях про ідеальну родину більше акцентують структурний аспект - обов'язкову наявність двох батьків (аж 83%). Попри розлучення, вони зберігають образ повної нуклеарної сім'ї як нормативного осередку виховання. Крім того, 62% пов'язують сімейне щастя з відсутністю сварок і конфліктів.
Разом з тим, незалежно від типу сім'ї, майже всі досліджувані підліткового й раннього юнацького віку відзначили брак довірливого спілкування з батьками на теми дорослішання, майбутнього життєвого самовизначення. Відтак, існує великий запит молоді на отримання у сім'ї адекватних орієнтирів чоловічої і жіночої поведінки, розуміння сенсу та способів реалізації батьківських функцій.
Інші методи дослідження
Методика «Сімейна соціограма» Е.Г. Ейдеміллера дала змогу наочно відобразити місце й роль матері та батька в картині світу дитини, особливості її прив'язаності до кожного з них, ідеальну модель батьківської підсистеми.
Опитувальник «Підлітки про батьків» (ADOR), містить 50 тверджень про особливості батьківського ставлення й виховної практики, які респондент оцінює за 5-бальною шкалою Лайкерта, дозволила скласти відносно об'єктивну картину реальних батьківсько-дитячих взаємин та зафіксувати можливі розбіжності образів матері й батька у свідомості підлітків.
Колірний тест відносин О.М. Еткінда зі словами-стимулами «Я сам», «Моя мама», «Мій тато», «Ідеальний батько», «Ідеальна мати», дозволила виявити неусвідомлювані емоційні ставлення й комплекси, пов'язані з батьківськими фігурами, на основі символіки кольорів.
Проективна малюнкова методика «Моя сім'я», дозволила отримати цілісне уявлення про емоційні й смислові аспекти сприйняття дитиною сімейної структури, її ставлення до батьків, рівень тривожності й напруження, пов'язані з відсутністю одного з батьків.
Модифікований семантичний диференціал з 18 біполярних шкал, за допомогою якого досліджувані мали оцінити вираженість цих рис у реальних і ідеальних батьків, а також себе за 7-бальною шкалою, дозволив не лише вивчити зміст стереотипних образів батьківства, а й зафіксувати особливості ідентифікації дітей з батьками своєї й протилежної статі в повних і неповних сім'ях.
Авторська анкета «Образ ідеальних батьків», що містить 12 відкритих і закритих запитань, дозволила отримати розгорнуту інформацію про зміст образу ідеальних батьків та його зв'язок з іншими настановами щодо сімейних ролей у дітей з різних типів сімей.
Висновки
Отримані результати переконливо засвідчують вирішальний вплив сімейної структури й характеру батьківсько-дитячих взаємин на становлення у дітей образу ідеального батьківства. Попри потребу в любові й прийнятті, спільну для всіх дітей, картина уявлень про зміст і способи реалізації батьківських ролей істотно різниться в повних і неповних сім'ях. Для дітей і підлітків, які зростають з обома батьками, цей образ є реалістичнішим, когнітивно багатшим, емоційно неоднозначнішим. Він природно еволюціонує від початкової глобальної ідеалізації до диференціації, критичності, толерантного прийняття сильних і слабких сторін батьків. Наявність двох різностатевих об'єктів ідентифікації забезпечує ширший діапазон засвоєння сімейних цінностей і статево-рольових моделей, створює ресурс для гнучкої побудови власної ідентичності.
Натомість у неповній сім'ї розвиток дитячих уявлень про ідеальне батьківство істотно ускладнюється під впливом батьківського вигоряння. Брак реального досвіду взаємодії з однією (зазвичай - батьківською) фігурою зумовлює її компенсаторну ідеалізацію, закріплення упереджень та стереотипів. Конфлікт між глибинною тугою за відсутнім батьком і розчаруванням у ньому через зраду й відкинутість нерідко провокує розщеплення між «світлим» і «темним» батьківськими образами, несвідома спроба подолати травму втрати обертається максималізмом очікувань, який переноситься й на взаємини з матір'ю.
В результаті складного переплетення ідеалізації й знецінення рідних людей у дітей з неповних сімей часто формуються спрощені, поляризовані уявлення про зміст батьківських ролей. Образ жінки-матері тут розщеплюється на самовіддану берегиню й деспотичну наглядачку, а постать батька - на недосяжного визволителя й підступного зрадника, крайнощі породжують у дітей глибокі емоційні конфлікти, страх прийняття власної дорослості та статевої ідентичності.
Попри більшу психотравматичність неповної сім'ї для повноцінного розвитку дитини, слід застерегти від однозначного протиставлення її повній як однозначно дисфункціональної. Як засвідчують результати дослідження, навіть в умовах розпаду шлюбу батьків збереження стабільного емоційного зв'язку дитини бодай з одним із них, залученість іншого в життя дитини, компенсаторна підтримка родичів можуть істотно пом'якшити руйнівні наслідки відхилення. І навпаки, номінальна повнота родини не гарантує адекватності умов особистісного становлення при емоційному відчуженні, знеціненні дитини, директивності виховання.
Джерело: Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Факультет соціальної та психологічної освіти, Кафедра психології:студентка КОНДРАТЮК Анна Сергіївна, кандидат психологічних наук, доцент ЯКИМЧУК Ірина Павлівна, доктор психологічних наук, професор САФІН Олександр Джамільович. (2024 р.)