3-й рік святкуємо День Батька в умовах повномасштабного вторгнення рашистів в Україну. 6 років від коли в Україні цей День відзначаємо офіційно на державному рівні. 16 років, як ми вперше відзначили його не офіційно, проголосивши Всенародне святкування Дня Батька. Багато що змінилось в нашій країні та світі за цей час, та є дещо, що залишається незмінним — батькове серце. Батькове серце має свій порядок лічби прожитих років, як, наприклад, порядок народження дітей — від старших до молодших. Та не лише це. Батькове серце прагне відтворення зв’язку поколінь.
Чоловік відповідає на глибинну потребу дитини віднайти своє місце в довгому ланцюгу родоводу, з яким вона єднається через свого батька, не стільки фізіологічно, а переважно духовно. Саме батько — є відповіддю для дитини на питання «хто я?». Бо для мати здебільшого достатньо того, що дитина «якоюсь є», але для батька, вона мусить «кимось стати». Стати спадкоємцем батькового родоводу, не просто «якоюсь» (доброю, щасливою) людиною, але «кимось», хто відзначений особливим спадком — бути сином чи донькою свого батька.
Саме тому наш спротив рашистам такий запеклий. Вони зазіхнули на те, ким бути нам та нашим дітям. Ціна питання — виживання нашого родоводу, не стільки фізіологічно, як духовно: чиїми синами та доньками залишимось ми, та чиїми синами та доньками будуть наші діти? На це питання сьогодні дають відповідь сотні тисяч чоловіків, виборюючи продовження свого родоводу на полі битви з московитами.
В цій боротьбі маємо залишатись чоловіками, що не зраджують своїй головній місії життя — тримати зв’язок від серця до серця з дитиною. Хай би як ми оцінювали свій батьківський потенціал, пам’ятаємо, що лише ми є тим, кого потребує наша дитина — її батьком!
Вітаю з Днем Батька!
Сергій Цвєтков,
виконавчий директор
Міжнародного центру батьківства.