Завдання батьків — захищати та виховувати свою дитину, убезпечити її від шкоди. Але іноді найкращий спосіб виховати впевнену дитину — це дозволити їй ризикувати. І немає кращого способу зробити це, ніж гра.
При слові «ризик» на думку спадають небезпечні ситуації спричинені безрозсудністю. Та дослідження показують, що ризиковані ігри — такі що збурюють хвилювання та захоплюють тим, що передбачають ризик отримання фізичної травми — допомагають дітям розвивати стійкість, впевненість у собі, незалежність, пізнавальні функції головного мозку та навички поводження з ризиками.
Академічні дослідження протягом останніх 15 років постійно наводять аргументи на користь ризикованої гри. Дослідники з Австралії, наприклад, помітили, що діти підлаштовували свої дії відповідно до усвідомлюваної ними потенційної небезпеки під час ризикованих ігор і відповідно змінювали свою гру. Діти, які брали участь у ризикованих іграх, використовували свій досвід, щоб точніше зрозуміти, яким ризиком вони та їхні товариші можуть керувати, що в кінцевому підсумку сприяло контролю ризику та безпеки один одного.
«Діти радо вдаються до ризику», — каже дослідниця та невтомна захисниця ігор на свіжому повітрі Меган Зені. «Дорослі, які довіряють вмінню та здатностям дитини, залишають дітям простір для самостійного поводження під час гри, що містить потенційний ризик отримання фізичної травми».
Одним із найважливіших аспектів ризикованої гри полягає в тому, що здоровий вплив типових стимулів, що викликають страх, наприклад, лазання на високих рукоходах чи катання на швидкій каруселі, зменшує страх у дітей. Дослідники стверджують, що надмірна опіка може спричинити вищий рівень тривоги, і що було б доцільніше створювати для дітей більш вільне середовище, щоб допомогти їм розвинути стійкість та впевненість у собі.
Але навіть якщо ви погоджуєтесь з аргументами на користь ризикованої гри, реалізація самого задуму на практиці може здатися непосильним завданням. Зрештою, нікому не хочеться везти свою дитину до лікарні швидкої допомоги через те, що вона зламала руку, лізучи на дерево. Щоб заспокоїти себе та своїх дітей під час ризикованої гри, Зені пропонує батькам розглянути ці чотири правила.
Але спочатку розглянемо про які види ризикованих ігор йдеться.
Види ризикованої гри
Ґрунтуючись на великому дослідженні доктора філософії Еллен Беате Хансен Сендсетер, експерти з розвитку дітей поділяють ризиковані ігри на вісім різних категорій.
1. Гра з висотою
Як це виглядає: обладнання для ігрових майданчиків, як-от рукоходи, батутні парки, зали для скелелазіння, дошки для стрибків.
2. Гра зі швидкістю
Як це виглядає: спускатися з високих гірок, качатися, бігати, кружитися, їздити на велосипеді, кататися на картингу.
3. Гра з інструментами
Як це виглядає: стригти ножицями, свердлити дрилем, забивати цвяхи, шити голкою, використовувати електроприлади для приготування їжі.
4. Гра з елементами
Як це виглядає: ігри біля водойми, приготування їжі на багатті, прогулянки по пересіченій місцевості, ігри в снігу чи на льоду.
5. Гра з шансом заблукати
Як це виглядає: Гра в хованки, блукання з друзями околицями, похід у незнайоме місце.
6. Груба гра
Як це виглядає: боротьба, бійки, м’який загін велосипедом в стіну, розбивання предметів (лід, старі речі, які збираються викинути, картонні коробки).
7. Опосередкована гра
Як це виглядає: перегляд відео людей, які роблять небезпечні речі, або спостереження за покрівельниками чи будівельниками у вашому районі.
8. Гра з ефектом віддачі
Як це виглядає: кидання каміння у воду або жбурляння ним за допомогою ігрової катапульти.
4 правила для ризикованої гри
1. Виберіть правильний тип ризикованої гри
Варіантів ризикованої гри не бракує, але деякі види виглядають прийнятнішіми за інші. Наприклад, що цілком зрозуміло, гра на великій висоті або груба гра, на початках можуть здаватися «занадто» ризикованими.
«Батьки, які тільки починають ризиковані ігри, зазвичай найбільше звикли гратися з інструментами», — каже вона. «Вчити дітей різати ножем, користуватися овочечисткою або різати ножицями — все це життєві навички, які батьки відразу визнають корисними для розвитку їхньої дитини».
Інші варіанти включають налаштованість вашої дитини, коли вона просить вас підштовхнути її вище під час розгойдування, або дозволити їй поборотися зі своїми братами і сестрами, навіть якщо це викликає галас.
Найдоступнішим входом до ризикованої гри є опосередкована гра, у якій діти відчувають те «страшно-смішне» відчуття, спостерігаючи, як хтось інший бере участь у ризику. YouTube – це скарбниця для різноманітних ігор такого штибу. Опосередкована гра може допомогти дітям підготуватися до інших типів ризикованих ігор; після 10-хвилинного перегляду відео про пірнання зі скель, трохи лазіння по дереву може здатися менш лячним.
2. Слухайте своїх дітей, коли вони налякані
Ризикована гра немає нічого спільного з киданням дитину на глибину, щоб змусити її самостійно опанувати вміння плавати. Батьки не повинні примушувати дітей до діяльності, яка їх лякає. Щоб розвинути їхню незалежність, потрібно прислухатися до того, що вони говорять і відчувають, зокрема до того, якого типу ризикованої гри вони надто бояться.
«Мета полягає в тому, щоб залишити їм простір для прийняття власних рішень про те, як обходитись з власним тілом під час гри, коли вони стикаються з ситуацією, яка здається ризикованою», — каже Зені. «Наприклад, коли діти висловлюють страх, вони досягли своєї межі, і їх слід заохочувати прислухатися до цього почуття».
Зені визнає, що це складний танок для батьків, який вимагає від них уважності та виступати в ролі провідника під час ризикованої гри. Тому що, незважаючи на те, що ризиковані ігри можуть бути корисними, іноді батьки повинні втрутитися, щоб направити своїх дітей туди, де їм буде комфортніше. Наприклад, якщо ви і ваша дитина разом піднімаєтеся вгору по струмку (приклад гри з елементами), ви можете вирішити, що коли вода піднімається вище їхніх колін, настав час пройтися деякий час берегом, поки ви не дійдете до ділянки, яка буде не такою глибокою.
«Золота середина ризикованої гри — це коли досвід захоплюючий і веселий, але все ще трохи лякаючий», — каже вона. «Якщо дитина реагує на «прислухайся до свого тіла» виразами задоволення, тоді відчуття страху є частиною позитивного досвіду».
3. Пам’ятайте: ризикована гра відрізняється від безрозсудної гри
Деяким дітям, які прагнуть гострих відчуттів, можливо, доведеться відмовитися від своєї ризикованої гри, тому що іноді вони не можуть передбачити всіх небезпек, пов’язаних із таким заняттям. Дорослий, який наглядає, зобов’язаний бути уважним і допомагати своїм дітям навчитися передбачати небезпеки.
Батьки можуть навчити дітей, які здаються безстрашними, слухати своє тіло, каже Зені. Ці діти можуть потребувати прямих інструкцій щодо того, як їхні дії впливають на інших людей або навколишнє середовище. Наприклад, візьмемо дитину, яка кидає каміння в машини. Це може бути веселим і захоплюючим досвідом, але він також ставить під загрозу інших. Вона пропонує перенаправити цю дитину до місця «можна», де вона може кидати каміння у більш підходяще місце, наприклад у ставок.
Але іноді батькам потрібно негайно вжити заходів, щоб убезпечити своїх дітей. «У деяких випадках втручання включає негайну евакуацію з небезпечного простору. Наприклад, у сільській місцевості може з’явитися дика тварина. Або в міських просторах можуть бути виявлені використані ін’єкційні шприци», — каже Зені.
«Ризикована гра потребує нагляду дорослих, але в такий спосіб, який дозволяє дітям вирішувати, як вони поводитимуться в місцях, визначених дорослими, як розумні й безпечні. Батьки та вчителі, які підтримують ризиковані ігри, не нехтують і не відмовляються від свого обов’язку піклуватися про захист дитини».
4. Спробуйте ризиковану гру з друзями
Загалом, вихованням дітей легше здійснювати в спільноті. Батьки можуть покладатися на підтримку одне одного та приймати рішення на підставі колективної мудрості. Мами й тата, які все ще звикають до концепції ризикованих ігор, можуть покластися на інших батьків, щоб вони допомогли їм відчути, що добре, а що ні, і дітям може бути зручніше опановувати ризиковані ігри, коли вони бачать, як це роблять їхні однолітки.
«Я наполегливо рекомендую виходити на природу та спілкуватися з сусідами на вулиці чи в місцевому парку», — каже Зені. «Чим більше у нас маленьких дітей, які граються на вулицях і в парках зі своїми сім’ями, тим безпечніше стає громада для більшої кількості дітей, які можуть мати самостійні прогулянки».
Не бійтеся довірити ризиковані ігри навченим професіоналам із багатими ресурсами. Зені пропонує записувати дітей в програми, які заохочують вільну гру, щоб надати вашій дитині унікальний досвід і дати вам можливість спілкуватися з дорослими однодумцями та поглибити ваше розуміння ризикованої гри. Програми на відкритому повітрі, зали паркуру та літні табори що включають різні типи ризикованих ігор.
Джерело: fatherly.com