До вторгнення
До широкомасштабного вторгнення в Україні (без врахування територій окупованих у 2014 р.) було біля 4,2 млн. чоловіків-батьків, що проживали разом з сім’ями чи-то в якості біологічного батька, чи-то в якості вітчима. З них, за даними Мінсоцполітики на 2018 рік, до 333 187 багатодітних сімей, а відтак, будемо вважати, що як й в інших сім’ях, у 84% в них є мама і тато, тобто 280 тис чоловіків-батьків. Таким чином, на початок 2022 року Україна мала біля 4 млн. чоловіків-батьків, що потенційно можуть бути мобілізовані до ЗСУ.
У своїх розрахунках я виходжу з того, що на момент великого вторгнення в країні проживало максимум 7 млн. неповнолітніх дітей без урахування ОРДЛО та Криму, а українська жінка, статистично, народжувала 1,4 дитини (на початок 2022 року цей показник дорівнював вже 1,22, а за час повномасштабного вторгненя впав до 0,9). Враховуючи, що з 2001 року в Україні не проводився перепис населення, це максимально можливі цифри.
Вплив мобілізації на участь батька в житті дитини
Нам відомо, що українське військо налічує понад мільйон бійців. За інформацією доступною на початок великого вторгнення росії в Україну, кількість жінок у нашому війську не перевищувала 10%.
За даними наведеними Українською правдою, станом на лютий 2024 року, в Україні теоретично є 11,1 мільйона чоловіків, віком від 25 до 60 років, які підлягають мобілізації. Враховуючи те, що середній вік українського чоловіка, коли він стає батьком, становить 31 рік, то саме ті чоловіки, які мають дітей, (окрім багатодітних) є основною категорією що підлягає мобілізації. Тому я не сильно помилюсь, якщо стверджуватиму, що кожен третій чоловік, який потенційно підлягає мобілізації, є батьком неповнолітньої дитини. Якщо таке співвідношення зберігається серед тих, хто вже був мобілізований, ми отримуємо понад 300 тис. чоловіків у лавах ЗСУ, які є вихователями для майже пів мільйона українських дітей. А враховуючи особливості економічної відповідальності батька перед родиною, таких може бути й більше, бо чоловікові який має працювати, складніше залишатись «непомітним».
Вплив вимушеної міграції на участь батька в житті дитини
Додамо до цього той факт, що 1,5 мільйони дітей виїхало за кордон. Враховуючи ті самі співвідношення щодо багатодітних сімей та сімей без батька, потенційно лише 20% з них виїхали з татами, решта з мамою або іншим родичем. Тобто, з 4 млн. чоловіків-батьків в Україні, біля 900 тис. татів перебувають в розлуці зі своїми дітьми та дружинами. Що, своєю чергою свідчить про те, що 80% українських дітей за кордоном, тобто біля 1,2 млн., позбавлені нормального спілкування зі своїм батьком. Таким чином, порівняно з показниками до 2022 року, кількість українських дітей, що виховуються без батька зросла вдвічі (від 16% до 33%), тепер кожна третя українська дитина виховується без повноцінної участі чоловіка в її житті.
Автор: Сергій Цвєтков, виконавчий директор Міжнародного центру батьківства.