Я переконаний, що варто планувати своє майбутнє як батька, щоб бути краще підготовленим до змін і викликів, які принесе мирне життя, сім’я, дружина, діти з якими нас розлучила війна. Необхідно утримувати стосунки на відстані, мріяти про возз'єднання та готуватись до нього. Врешті-решт, напрацьовувати чек-лист необхідних кроків та завдань, які варто виконати, аби краще підготувати себе до життя після перемоги.
Треба визнати, що повернення до мирного життя не буде простим. Так, повсякденне життя не вимагає героїзму, але потребує мужності, виваженості та терпіння.
Чому це важливо?
Сьогодні вже ніхто не сумнівається в тому, що для повноцінного розвитку дитини, батько так само важливий як і мати. Він відграє свою унікальну і життєво важливу роль, яку замість нього ніхто не може виконати, навіть мама.
Так само й для самого чоловіка, батьківство є важливою складовою його життєвої місії. Саме воно визначає місце чоловіка в ланцюжку родоводу по батьковій лінії, який він покликаний утримати, збагатити й передати наступним поколінням, як надійну підвалину на якій збудують життя його нащадки.
Врешті-решт, це запорука виживання нашого народу, як такого, що свідомий власної ідентичності, того, ким ми є, чиїми нащадками себе вважаємо, якого коріння тримаємося.
Повоєнні виклики для батька
За нашої відсутності зазнали змін сімейні ролі. Дружина, мати наших дітей, була вимушена перелаштувати життя в такий спосіб, щоб вирішувати щоденні поточні завдання без нашої участі. Весь уклад сімейного життя, яким він був до розставання — безповоротно зник й більше ніколи не буде таким «як колись».
При поверненні батьків додому змінюються режим і правила, в сім’ї з’являється багато нового. Головне – не поспішати, зміни мають бути поступовими й повільними – усі члени сім’ї потребують часу для звикання. Тому не варто квапити події, й налаштуватись на поступове входження в родинне життя.
Батькові слід не забувати, що на дітей також впливають зміни. Реакція дітей може бути різною: багато залежить від віку та емоційної зрілості, часу вашої відсутності тощо.
- Маленькі діти, приміром, можуть не впізнавати людини, якої довго не бачили.
- Дітям років до 4–5 потрібен час, щоб звикнути до постійної присутності того, кого вони не пам’ятають взагалі чи погано пам’ятають.
- Діти віком 7–10 років можуть бути занадто чемними, поводитись, як молодші – або навпаки, як дорослі.
- Трохи старші, 10–13 років, потребують посиленої уваги – вони самі зацікавлені у спілкуванні та відновленні стосунків. Тому тут можуть допомогти спільні справи чи зайняття (приміром, спорт, хобі, проведення часу разом).
- Підлітки від 13 й старші можуть відсторонюватися, ніяковіти, поринати у свої думки, дратуватися, надмірно привертати увагу. Підліток прагне повернутися до звичного середовища – до того, що йому знайоме і не викликає стурбованості – соцмереж у телефоні чи до друзів у дворі. У них – подвійне навантаження: стрес від змін та статеве дозрівання, що ускладнює адаптацію.
За той час, поки батька не було, вдома могли змінитися правила. Дитина могла отримати більше часу на розваги, менше контролю. Не слід одразу починати дисциплінувати чи виховувати. Це може викликати спротив. Не можна просто взяти і повернути «як було».
При поверненні й відновленні стосунків важливо дотримуватися звичного для дітей режиму дня. Приміром, тренувань, відвідування гуртків тощо. Це все – задля відчуття стабільності й захищеності: щось має залишатися незмінним.
Змінюючи життя дітей, батько має делегувати старшим дітям значущі ролі в сім’ї, прислухатися до їхньої думки, радитися, висловлювати довіру. Але не перекладати на них дорослі емоції та власну відповідальність! Дотримуйтесь принципу — ви делегуєте повноваження, але не відповідальність. Якщо дитина одразу не впоралась, можливо вона ще не готова, або потребує додаткових роз’яснень. Так чи інакше, дозволяйте помилятися і собі і своїм домашнім, бо саме через помилки ми набуваємо необхідний досвід й розвиваємось.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мислення спрямоване на зростання
Спробуйте поставити себе на місце дитини. Батько повернувся. Він змінився, змінилося його ставлення до суспільства – він має іншу думку щодо своєї ролі у суспільстві чи сім’ї. Безпека і довіра – це те, на чому будується сім’я. Дитина не зазнавала прямої травми, але отримує через батьків зміни, до яких, можливо, не була готова. Дорослі не мають розповідати подробиць, але не треба й замовчувати проблеми чи уникати складних питань дитини. В усьому потрібен баланс.
В нормі – дорослі посідають дорослу позицію, дають дитині можливість залишатися дитиною. Дорослі будують довіру, не тиснуть. Навіть у негативі залишають право дитині висловлювати власну думку і не бути покараною. Не слід висловлювати оціночного ставлення, якщо дитина поділилися своїми думками. Якщо ви не знаєте, що сказати, запитайте, яку думку з цього приводу має ваша дитина.
Якщо ви зазнали поранення
Якщо батько повернувся травмованим – діти матимуть вторинну травматизацію. Це потребує допомоги фахівців і особливого підходу всередині родини.
Іноді діти налякані, коли дізнаються, що сталося з їхнім батьком. Вони ще всього не розуміють.
Ситуації, які призвели до зміни поведінки батьків є найбільш складними. Приміром, невиявлені контузії з відтермінованими наслідками призводять до прогресу захворювання і змін у поведінці.
Дитина має жити своїм дитячим життям. За будь-яких обставин спілкуватися з друзями, відвідувати тренування, планувати свою діяльність (чи у випадку старших дітей – майбутнє). Дорослі мають створювати позитивне ставлення до життя у ситуації, яка потребує тривалих рішень.
Створіть коло підтримки
Тому, хто повернувся, важливо почуватися значущим. При поверненні одночасно потрібно поєднати новий досвід із минулим і адаптувати до реалій сьогодення. Це складний процес, в якому всі матимуть нові ролі. Для того, щоб впоратися, сім’я має знати, де віднайти ресурси: на допомогу приходять державні та громадські організації, ветеранські об’єднання, групи підтримки – все це має бути доступним за місцем проживання.
Проблемні питання стосуються не всіх дітей та сімей. Але зміни відбуваються у кожній родині.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: План зближення з дружиною та дітьми
Цінуйте одне одного
Сім’я цінує і пишається тим, що батько захищав Батьківщину. Для тих, хто чекав, також були нелегкі часи. Батьки, дружини, чоловіки, діти – кожен із членів сім’ї був на своїй війні, переживав події по-своєму.
Для відновлення мирного життя чоловіча гідність має полягати у відданості власним дітям, а справжня мужність у віддачі всіх можливих сил заради наступного покоління.
Немає однакових історій повернення. Усі люди й сім’ї – різні.
Запитання для батька
- Яким ви бачите свій прогрес у стані батьківства за час, поки триває повномасштабна війна?
- Які підходи дистанційного спілкування зі своєю родиною ви опанували, щоб бути в контексті життя своїх близьких, їхніх турбот та внутрішнього світу?
- Чим ваші мрії про батьківство після перемоги можуть відрізнятися від реальності, в контексті того, що написано вище?
Сергій Цвєтков, за матеріалами книжки: «Батьки повертаються з війни» Т. Устінова, А. Глазкова, Ю. Донець