Діти особливо вразливі до впливу війни, оскільки можуть ставати свідками насильства, переживати страх через вибухи та загальну напружену атмосферу, що призводить до пригніченого емоційного стану.
Коли людина стикається із загрозою власної цілісності як у фізичному, так і в екзистенційному вимірі, це ставить під сумнів не лише її фізичне існування, а й систему цінностей.
Вплив військових дій на психологічний стан дітей в Україні
Для розуміння впливу військових дій на дітей важливими є дослідження психологічного стану дітей, які з 2014 року проживали в зоні бойових дій на території Луганської та Донецької областей, а також дітей-переселенців. Результати досліджень показали, що для цих дітей характерні астенія, емоційна нестабільність, постійна напруга, підвищена психічна втомлюваність, головний біль і запаморочення. Соматичні скарги спостерігалися у 97,6% дітей, а також було зафіксовано високий рівень тривожності та депресивних станів.
Найпоширенішими суб'єктивними скаргами виявилися:
- порушення сну (96,8%);
- дратівливість (68,5%);
- труднощі з когнітивними процесами (51,0%);
- тривожність (50,4%);
- швидка стомлюваність (42,4%);
- втрата мотивації до навчання (40,8%);
- агресивність (36,8%)
- зниження енергетичного рівня.
Крім того, через пережиті психотравматичні події у деяких дітей відзначалося загострення або відновлення хронічних порушень, таких як енурез, нав'язливі дії, тики, заїкання. Майже всі діти демонстрували пригнічений настрій, що пояснюється загрозою для життя, зміною звичного оточення, втратою кола спілкування, а також відсутністю звичних умов для ігор. Важливу роль у розвитку травматичних наслідків відіграють соціальна ізоляція, втрата контакту з навчальним середовищем, розлука з батьками, порушення емоційного зв'язку в родині, що призводить до хронічних психотравм. Зафіксовано й механізми психологічного захисту у дітей, що проявлялися в обережності, замкненості та уникненні небезпечних ситуацій.
Загалом по Україні 75% дітей зазнали впливу воєнних дій, що проявляється у порушеннях сну, пам'яті, емоційної регуляції, що, своєю чергою, може призводити до соціальної та психічної дезадаптації, а в тяжких випадках – до психічних розладів.
Читайте також: Навіщо почуттям давати назви? (вправа для батьків з дітьми)
Особливості сприйняття травматичних подій дітьми
Ступінь впливу травматичних подій на дитину залежить від різних факторів: ситуаційного контексту, віку, індивідуальних психологічних особливостей. Оскільки психіка дітей ще не сформована, вони менш здатні контролювати свої емоції. Функціонування їхньої нервової системи орієнтоване на стратегії виживання, що пояснює особливості їхніх реакцій на стрес.
Маленькі діти (дошкільного віку) зазвичай реагують регресивною поведінкою: це може бути енурез, смоктання пальця, страх розлуки з батьками, втрата набутих навичок, підвищена тривожність у присутності незнайомців тощо. У підлітків, навпаки, спостерігається агресивна поведінка, порушення навчального процесу та психосоматичні симптоми.
Наукові дослідження підтверджують, що у дітей ймовірність розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) вища, ніж у дорослих . Це може проявлятися через:
- дисоціативні розлади – порушення сприйняття та відтворення спогадів;
- надпильність – надмірна реакція на подразники, очікування повторення травми;
- соматоформні розлади – фізичні симптоми, що відображають травматичний досвід;
- панічні атаки – почуття безпорадності, страх смерті, соматична напруга;
- фобії – інтенсивні емоційні реакції, пов'язані з травматичними спогадами;
- реактивні розлади – негативна поведінка, спрямована на оточення або самого себе;
- депресія, почуття провини – замкненість, пасивність, часті емоційні сплески.
У дітей, які пережили травматичні події, з'являється прагнення уникати болісних спогадів: вони намагаються не думати про них, не згадувати. Навіть батьки, бажаючи захистити дитину, нерідко спрямовують її увагу виключно на позитивні моменти. З одного боку, така стратегія справді може допомогти, але з іншого – вона гальмує когнітивний, емоційний і мотиваційний розвиток дитини. Це ускладнює адаптацію до нових умов життя та навчання, підвищуючи ризик вторинної травматизації, дезадаптації та погіршення психічного стану.
Читайте також: Навіщо виявляти почуття? (вправа для батьків з дітьми)
Подолання наслідків впливу війни на дитячу психіку
У подоланні таких наслідків важливу роль відіграють батьки. Вони можуть допомогти дитині впоратися зі стресом, якщо приймають і розділяють її переживання, надаючи емоційну підтримку та допомагаючи обробити травматичний досвід.
Найвідчутніший вплив війна має на емоційний стан дітей, особливо тих, хто був змушений покинути території активних бойових дій (Буча, Бахмут, Маріуполь, Сєвєродонецьк, Слов'янськ, Херсон). У таких дітей спостерігається зниження емоційної виразності: їм складно висловлювати почуття не тільки щодо війни, а й у повсякденному житті. Через неможливість виразити свої емоції дитина відчуває труднощі у встановленні контактів із оточенням. У неї може виникати відчуття ізольованості, що ускладнює соціальну взаємодію. Відсутність можливості поділитися переживаннями призводить до самотності та відчуженості, що є одним із показників травматичного впливу.
Дослідження С. Лесінскієне та О. Костюк («Як діти дошкільного віку в Литві сприймають війну в Україні: аналіз їхніх малюнків», 2023 р.) виявило зв'язок між здатністю батьків розмовляти з дітьми про війну та тим, як самі діти сприймають військові події. Вчені встановили, що в мирний час батьки рідко обговорюють тему війни, однак у період конфліктів потреба в такій комунікації стає очевидною. Діти виражають свої переживання через поведінку, ігри та малюнки, які можуть слугувати символічними засобами передачі їхніх думок і почуттів. Саме через творчі форми (малюнки, ігри) дорослі можуть краще зрозуміти емоційний стан дитини та її суб'єктивне сприйняття війни. Малюнки вважаються ефективним методом дослідження дитячого внутрішнього світу, оскільки через них дитина може передати свої переживання навіть тоді, коли їй складно висловити їх словами.
Серед методів психологічної допомоги, найважливішими є:
- емоційна підтримка батьків, стабільне та безпечне середовище;
- творчі методи терапії (малюнки, ігри, музика);
- залучення до соціальних активностей;
- професійна психологічна допомога.
Та особливу роль відіграє здатність батьків говорити з дітьми про війну, оскільки це допомагає дитині усвідомити свої почуття та знайти емоційну опору.
Завантажити брошуру: Ментальне здоров'я дітей під час війни: поради батькам та опікунам
Хоча війна є потужним стресовим фактором, що змінює психіку дитини, наявність підтримки та відповідних механізмів адаптації дозволяє мінімізувати негативні наслідки та допомагає дитині відновитися після пережитого травматичного досвіду.
Автори: Коцур Роман Володимирович, Доктор філософії в галузі історії, доцент, Університет Григорія Сковороди в Переяславі. Ковба Марія Володимирівна, здобувачка вищої освіти, магістратура, Університету Григорія Сковороди в Переяславі