Підлітковий вік, враховуючи його психофізіологічні особливості, є періодом підвищеного ризику для розвитку агресивної поведінки. Це пов’язано з гормональними змінами, формуванням підліткових комплексів і реакцій, а також недостатнім рівнем знань щодо саморегуляції емоцій і почуттів. Варто зауважити, що збільшення кількості підлітків, яким притаманна агресивна поведінка, зумовлено особливими умовами, в яких опинилися неповнолітні через військові дії. Війна створює значний психологічний тиск на всіх членів суспільства, але підлітки, будучи вразливою віковою групою, особливо схильні до розвитку агресивних реакцій через емоційну нестабільність, стрес і переживання. Зростаючий рівень тривожності, страху за власне життя та життя близьких, а також травматичний вплив руйнувань, втрат і насильства можуть посилювати агресивні прояви у підлітковому віці. Також варто враховувати, що в умовах війни часто змінюються соціальні ролі та моделі поведінки, які підлітки спостерігають у дорослих, що може додатково формувати агресивні установки. Підлітки можуть відчувати безсилля та розгубленість через втрату відчуття безпеки, і це може виражатися у деструктивній поведінці.
Агресивна поведінка часто проявляється у вигляді порушення соціальних норм і правил, що регулюють співіснування в суспільстві, і може мати серйозні наслідки для об’єктів агресії, включаючи фізичний збиток і психологічний дискомфорт, який може проявлятися у формі страху, пригніченості або напруженості. Проте важливо враховувати, що агресивність може також мати позитивні аспекти, такі як у спортивних досягненнях або ситуаціях самозахисту, де вона допомагає досягати поставлених цілей і підтримувати життєві виклики.
Для дослідження соціально-психологічних особливостей агресивних проявів підлітків під час війни була сформована вибірка, до якої ввійшли 45 підлітків віком 13-14 років з міста Хмельницький.
«Вивчення схильності особи до агресивної поведінки» за методом А. Басса, А. Даркі
Отримані результати продемонстрували, що у підлітків переважають високий і середній рівні агресивної поведінки за практично усіма показниками (рис. 1).
Рис. 1. Показники форм агресії за методикою «Вивчення схильності особи до агресивної поведінки» А. Басса, А. Даркі, %
Фізична агресія (50,2%)
Більше половини підлітків продемонстрували значний потенціал до проявів фізичної агресії. Це може свідчити про те, що у значної частини дітей існує схильність до агресивних реакцій, які можуть виявлятися в формах фізичного насильства або агресивних дій по відношенню до інших. Високий рівень фізичної агресії може бути пов’язаний з різними чинниками, такими як стрес, конфліктні ситуації, соціально-психологічні фактори або зовнішні обставини, які сприяють такій поведінці.
Вербальна агресія (52,4%)
Високий рівень вербальної агресії, свідчить про наявність серйозних проблем у комунікації, можливо, підлітки часто використовують агресивні вербальні стратегії у відповідь на стрес або конфлікти. Це також може бути показником емоційної нестабільності або соціально-психологічних труднощів, що потребують уваги для покращення навичок спілкування та управління емоціями.
Непряма агресія (31,3%)
Третина підлітків демонструє високий рівень непрямої агресії, що вказує на значну схильність до таких форм агресії, які можуть бути пов’язані з труднощами в прямому вираженні емоцій або з низьким рівнем соціальної адаптації.
Негативізм (48,5%)
Показник високого рівня негативізму у школярів демонструє значну схильність до негативного ставлення й опозиційної поведінки. Ці підлітки можуть часто виявляти скептицизм, невдоволення та спротив до вимог або норм соціального середовища, що може бути проявом глибшого рівня внутрішнього конфлікту або незадоволення. Така поведінка може бути наслідком стресових факторів, соціальних труднощів або проблем у самоідентифікації.
Роздратування (61,8%)
Високий рівень роздратування, може свідчити про емоційну нестабільність, неспроможність адекватно управляти своїми негативними емоціями або труднощі в адаптації до соціальних вимог.
Підозрілість (56,7%)
Високий рівень підозрілості, може вказувати на схильність до інтерпретації дій інших як ворожих, може призводити до конфліктних ситуацій і підвищеної агресивності у взаєминах. Підлітки з високим рівнем підозрілості можуть проявляти обережність, настороженість і часто відчувати, що їхні інтереси чи безпека знаходяться під загрозою. Це може бути наслідком негативного досвіду або емоційної нестабільності, яка призводить до формування такого типу мислення.
Образа (35,1%)
Високий рівень образливості, може бути пов’язаний із підвищеною чутливістю до критики та схильністю до тривалого переживання неприємних емоцій, що часто призводить до відчуження або конфліктів з оточуючими.
Почуття провини (46,3%)
46,3% підлітків перебувають у зоні середнього рівня почуття провини, що є ознакою здорової психоемоційної регуляції, тоді як крайні значення (низький — 32,8%, високий — 20,9%) вказують на окремі групи з підвищеною або зниженою схильністю до самокритичності.
«Оцінка агресивності в стосунках» за тестом А. Ассінгера
Рис. 2. Показники агресивності у стосунках за тестом А. Ассінгера, %
47,2% дітей підліткового віку мають виражену комунікативну агресію, 31,4% показали помірну агресивність у стосунках, решта 21,4% підлітків демонструють виражену дружелюбність.
Підлітки, які мають високу схильність до комунікативної агресії (47,2%), часто проявляють неврівноваженість та жорстокість у взаємодії з оточуючими, схильні до необдуманих вчинків. Вони прагнуть домінувати у стосунках з однолітками, ставлячи власні інтереси вище за потреби інших. Така поведінка супроводжується готовністю сприймати негативне ставлення з боку оточуючих, однак при першій можливості вони схильні карати інших за це. Це вказує на прагнення до контролю та встановлення власних правил у соціальній взаємодії.
Рекомендації батькам
Наведені нижче рекомендації, покликані допомогти батькам та іншим дорослим, взаємодіяти з агресивними підлітками в спосіб, який буде сприяти корекції їхньої поведінки та формуванню соціально прийнятних поведінкових моделей:
1. Необхідно підтримувати позитивне спілкування
Створювати атмосферу довіри та взаємоповаги; активно слухати підлітка, показувати, що його думки важливі, використовувати техніки активного слухання (перефразування, уточнення); уникати критики, яка може спровокувати ще більшу агресію, акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості (наприклад, «Мені не подобається, коли ти так говориш» замість «Ти грубий»).
2. Навчати підлітків емоційного самоконтролю
Допомагати підлітку ідентифікувати свої емоції та висловлювати їх конструктивним способом, навчати розрізняти емоції і знаходити способи їх вираження без агресії; використовувати техніки релаксації (глибоке дихання, медитації) та навички управління емоціями; мотивувати підлітка на пошук альтернативних способів реагування у стресових ситуаціях.
3. Моделювати позитивну поведінку
Показувати приклад конструктивної взаємодії з іншими, демонструвати, як спокійно вирішувати конфлікти, як висловлювати незадоволення без агресії; вчителі можуть показати учням на своєму прикладі, як ефективно вирішувати суперечки у класі, а батьки – у сімейному колі.
4. Здійснювати регулярну та об’єктивну оцінку ситуації
Спостерігати за поведінкою підлітка, щоб розуміти ситуації, які найчастіше викликають агресію; аналізувати, які обставини (стресові події, невдачі) можуть бути причиною прояву агресії, обговорювати ці моменти з підлітком у спокійній обстановці.
5. Залучати до позитивних соціальних активностей
Батькам варто підтримувати підлітка в розвитку його інтересів, які допоможуть переключитися з агресії на позитивні емоції (спорт, творчі заняття); учителям потрібно організовувати групові проєкти або соціальні активності, що сприяють співпраці та взаємодопомозі.
6. Встановити чіткі правила та межі
Встановити чіткі, зрозумілі та справедливі правила поведінки вдома та у школі, які підліток повинен дотримуватись; обговорювати наслідки порушення правил заздалегідь, уникаючи надмірних покарань.
7. Навчати конструктивному вирішенню конфліктів
Навчати підлітка бачити конфлікт як проблему, яку можна вирішити, а не як привід для агресії; практикувати рольові ігри, щоб показати, як вирішувати конфлікти через діалог, компроміс та розуміння чужих емоцій.
8. Залучати професійну допомогу
Якщо агресія підлітка виходить за рамки контролю, обов’язково звертатися за допомогою до психолога, спільна робота фахівців з батьками є ключовим елементом у корекції поведінки; вчителі повинні бути готові співпрацювати зі шкільним психологом і ділитися своїми спостереженнями.
9. Уникати провокацій
Не реагувати на агресивну поведінку агресією, намагатися залишатися спокійними, навіть якщо підліток поводиться провокативно; уникати провокаційних ситуацій та зосереджуватись на вирішенні проблем через діалог.
10. Розвивати емпатію
Навчати підлітка розуміти почуття інших людей через обговорення різних ситуацій, читання історій чи казок, що демонструють наслідки агресії та важливість співчуття; підтримувати розвиток емпатії через ігри та вправи, які сприяють вмінню поставити себе на місце іншого.
11. Здійснювати позитивне підкріплення
Заохочувати позитивну поведінку, оскільки підтримка у вигляді похвали за контроль над емоціями чи конструктивні дії може значно покращити самооцінку підлітка та закріпити правильні моделі поведінки.
Підлітковий вік супроводжується суттєвими внутрішніми змінами, зумовленими статевим дозріванням і переходом від дитинства до дорослого життя. Цей період є кризовим, оскільки підліток має адаптуватися до нових соціальних ролей і вимог. Соціально-психологічні особливості підліткового віку, зокрема емоційна нестабільність, прагнення до самоствердження та соціалізації, значною мірою впливають на прояви агресивної поведінки. Причиною агресії є як зовнішні, так і внутрішні чинники, включаючи родинне виховання, негативний вплив медіа, низьку соціальну підтримку та індивідуально-психологічні риси підлітків. Взаємодія цих чинників, у поєднанні з критичними умовами розвитку, такими як конфлікти в сім’ї, відсутність адекватних моделей поведінки та емоційне відчуження, сприяють формуванню агресивної поведінки у підлітків. Тому для підлітків вкрай важливою є підтримка в сімейному колі з боку батьків та в школі з боку вчителів.
Автори: Людмила МІХЄЄВА кандидат педагогічних наук, доцент, Хмельницький національний університет; Наталія ДІДИК кандидат психологічних наук, доцент, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка; Алла РУДЕНОК кандидат психологічних наук, доцент, Хмельницький національний університет (Науковий журнал «Психологічні травелоги», 2025, № 1)