Slide 2
UA
UA

Соціальне благополуччя дитини і взаємини з батьком

Конфлікт з батьком

Ульріке Люкс та Сабіна Уолпер з Німецького Інституту Молоді (DJI) провели дослідження системи сімейних відносин зосередившись на взаєминах батька з дитиною та впливу конфлікту між батьками на емоційну захищеність дитини.

В дослідженні взяли участь 372 тріадні сім’ї (батько, мати і дитина).

Результати дослідження виявили постійний зв’язок конфлікту між батьками і браком емоційної захищеності та соціальною адаптацією дитини.

Конфлікт між батьками призводить до зниження у дитини просоціальної поведінки і підвищення показників дистанціювання від однолітків.

Дослідження виявило, що уникнення однолітків так само спостерігалось, як результат нестабільного емоційного зв’язку дитини з батьком.

Таким чином, стверджують дослідники, для емоційної безпеки дитини та її спроможності до розвитку позитивних взаємин з однолітками, є вкрай важливими стосунки з батьком.

Чому зручні хлопчики стають поганими батьками

Чому зручні хлопчики стають поганами батьками

Який образ у вас виникає при слові батько? А що вам спадає на думку, якщо вас попросити описати образ того, яким повинен бути добрий батько? Чи відрізняється ваш образ "доброго батька" від образу "доброї мами", або вам складно провести таку відмінність?

Припускаю, що більшість з тих, хто був народжений за часів СРСР навряд чи зможуть скласти портрети “доброї мати” і “доброго батька” з притаманними для них відмінностями. І це лише підтверджує наявність дефіциту моделі батька в радянській і пострадянській сім’ї.

Спотворена модель сім’ї

На жаль потрясіння через які пройшла Україна в ХХ столітті (більшовистський заколот, голодомор, війни), знищили мільйони чоловіків фізично і призвели до серйозної деформації інституту батьківства. Особливої шкоди сім'ї завдав тоталітарний режим. Він узурпував роль батька, звівши роль чоловіка як головного агента соціалізації нанівець, зробивши "батьком сім'ї" - державу, створивши збочену модель сім'ї з суворою асексуальною матір'ю-конем, якій потрібні лише робота і діти та слабким, безправним батьком-алкоголіком, який якщо не п'є, воює на черговій війні. В результаті, це призвело до того, що підлітки хотіли бути більш схожими на матір, а не на батька, який був витіснений за межі сімейних відносин.

Як наслідок, хлопчики мали відносно мало можливостей для власне маскулінних проявів, з тієї причини, що дорослі (перш за все жінки) ставилися до таких проявів суперечливо, чоловічі способи реакції на образу або не пропонувалися батьками (а також вихователями в школі) або знецінювалися ними.

Феномен “зручних хлопчиків”

Деякі клінічні дослідження говорять про феномен "зручних хлопчиків":

- вони не порушують дисципліну на уроках, непогано вчаться, дуже старанні, хоча і не виявляють особливої ​​ініціативи.

- вдома вони слухняні, спокійні, з ними легко і просто: на них не треба відволікатися через невчасно виконані доручення і по кілька разів просити про щось.

- у них практично немає друзів, але і битися з ними ніхто не збирається.

 

Однак психотерапевти відзначають в таких дітях пригнічені почуття провини, сорому, страху і ненависті. Вони рідко потрапляють в поле зору шкільного психолога, тому що з ними "все нормально" з жіночої точки зору, яка в основному виражається в опіці і придушенні: не бігай, а то впадеш; вчися добре; будь старанним; не бийся; не відволікайся і т.д.

Вирішення завдання по становленню мужності ускладнюється тим, що практично всі, з ким близько стикається хлопчик (вихователі дитячого садка, лікарі, вчителі), - це жінки. Не дивно, що в результаті хлопчики набагато менше знають про поведінку, відповідну чоловічій статевій ролі, ніж жіночій.

Наслідки відсутності моделі чоловіка

У поєднанні з недоліком рольових моделей, тиск з боку соціуму, який вимагав від хлопчика, щоб той був чоловіком, призводив до того, що хлопчик був змушений будувати свою статеву ідентичність переважно на негативній підставі: не бути схожим на дівчаток, не брати участь в жіночих видах діяльності і т. п. В "буремні 90-ті" таке заперечення вилилося в гіпертрофовані асоціальні форми "мужності" і криміналізацію суспільства.

А коли чоловік з викревленим розумінням мужності одружується і стає батьком, це призводить до ускладнень в стосунках з дружиною і дітьми через брак розуміння своєї ролі в сім'ї. Ситуація ускладнються ще більше, якщо і жінка виросла в сім'ї з викревленою моделлю чоловіка-батька, через що у своїх очікуваннях та вимогах до чоловіка керується так само хибним переконанням про "переферійне" значення чоловіка в житті дітей та вирішенні важливих сімейних питань.

Все вищесказане залишається справедливим для батьків "родом з СРСР", і ще продовжує впливати на молоде покоління чоловіків народжених у вільній демократії, але вихованих в сім'ї та школі з пост-тоталітарною спадщиною і "жіночою освітою" у дитячих садках та загальноосвітній школі.

Але саме вони, сьогоднішні 28-річні чоловіки можуть бути названі новим поколінням батьків, яке здатне переосмислити досвід батьківської сім'ї і виховати своїх дітей в атмосфері позитивного прикладу мужності і жіночності. Моделі, яка дозволить синам будувати свою мужність не на запереченні, а на позитивному прикладі батька, який займає активну позицію в житті сім'ї.

На що треба зважати чоловікам-батькам при вихованні сина

Період соціалізації хлопчиків, коли вони відмежовуються від “жіночого світу” і прагнуть увійти у “світ чоловіків” припадає на 8-12 років. Це той період, коли хлопцю особливо важлива підтримка та визнання його мужності з боку батька.

Освіта. Хлопчик перш за все має має бути самостійним та незалежним у своїх судженнях та рішеннях, а не прогинатись під вимоги колективу. Якщо викладачі в школі намагаються зробити з вашого сина “зручного хлопчика” та привести його у відповідність до “вимог та очікувань колективу”, вам слід відстоювати гідність хлопця, його право на власну думку та спосіб її реалізації.

Вияв агресії. Спонукайте сина до вияву хлопчикової агресії в конструктивний і соціально прийнятний спосіб: спорт, гра, технічне конструювання, хобі, самостійна професійна діяльність. Тобто, надайте можливості і навчайте його відстоювати власну гідність та доводити свою спроможність не за рахунок приниження інших, але в чесній конкурентній боротьбі і в перемозі над самим собою.

Шкідливість спекуляцій з поняттям “гендер” для повноцінного розвитку особистості дитини

Шкідливість спекуляцій з поняттям “гендер” для повноцінного розвитку особистості дитини

Відчуття дитиною свого гендеру - найважливіший аспект формування особистості. Саме через гендер вона починає розуміти, ким вона є по відношенню до інших. Усвідомивши своє місце в рамках природної дихотомії чоловічого і жіночого, вона зможе створити впорядковане уявлення про себе в цьому світі (Tabin, 1985; Tabin & Tabin, 1988).

На прикладі хлопчиків, в структурному співвідношенні, можна сказати, що для автономного “Я” хлопчика маскулінність - це те саме, що сталева балка для будівлі. Бувши чимось більшим, ніж просто “культурним чи-то соціальним конструктом”, стать біологічно обумовлена, і легше всього актуалізується в надійно індивідуалізованому “Я”. Гендерна ідентичність підтримує ідентичність особистості; в свою чергу ідентичність особистості є фундаментом на якому будується стать. Оскільки кожна задача підтримує інші, невдача в одній області загрожує успіху в іншій. (Nicolosi, 2009).

В класичній психоаналітичній теорії З. Фройда особистість формується на основі принципу задоволення та принципу реальності. Принцип задоволення базується на несвідомому прагненні до уникнення незадоволення і отримання задоволення. Принцип реальності забезпечує підпорядкованість отримання задоволення до певних вимог зовнішнього світу та об’єктивної дійсності. Відповідно до цього, для зрілої особистості є властивим підпорядкування принципу реальності в більшій мірі, аніж принципу задоволення. Згідно психоаналітичної позиції генітальний характер – це ідеальний тип особистості, це рівень зрілості. Необхідна якість цього типу – здатність до гетеросексуальної любові без почуття провини або конфліктних переживань (Зіньков, 2013).

Виходячи з вищесказаного, намагання просунути в загальноосвітню школу спекулятивні тлумачення поняття “гендер” (статево-рольова поведінка), які виключають з нього обумовленість біологічною статтю, є вкрай шкідливими для формування дитини, як здорової та зрілої особистості, і мають бути відкинуті.

Здоровий розвиток дитини потребує усвідомлення нею свого гендеру на підставі своєї біологічної статі та виховання здорових рис маскулінності у хлопчиків та фемінності у дівчаток, як майбутніх творців сім’ї, що покликані стати відповідальними батьком і матір’ю.

Ким формується уявлення про усвідомлене батьківство у сучасної української молоді?

Опитування української молоді

Шавровська Н. В. (кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького) та Смалиус Л. Н. (кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького) провели дослідження на визначення ознак готовності до батьківства, результати якого були представлені у 2018 році на Міжнародній багатопрофільній конференції в Польщі.

Що таке «усвідомлене батьківство»?

«Усвідомлене батьківство» дослідники розглядали, як таке, що включає відповідальне ставлення, любов і повагу до дитини як до особистості, повноцінний догляд, вияв турботи про безпеку, психічне і фізичне здоров’я, розуміння потреб дитини, вияв уваги та терпіння.

Приклад батьків є визначальним

85% з опитаних молодих людей (від 14 до 20 років) зазначили, що для них зразком у вихованні дітей є власні батьки, а саме: досвід власних батьків - 49 %, небажання повторювати помилок власних батьків - 36 % опитаних.

Решта 15% відсотків розподілились наступним чином: досвід знайомих людей - 11 %, приклади з літератури та кіно - 4 % опитаних.

Висновки

Автори дослідження стверджують, «що у нинішньому суспільстві склалась ситуація, що молоді люди, досягнувши повноліття не мають повноцінного уявлення про те, як побудувати оптимальні дитячо-батьківські стосунки, як виховати гармонійно розвинену, здорову (у фізіологічному та психологічному сенсі) особистість.»

Такий брак уявлення пропонується компенсувати через запровадження комплексу занять у вигляді навчально-просвітницького курсу для молоді.

Брак турботи з боку батька призводить до депресії хлопців-підлітків

Взаємозв'язок між турботою з боку батька і депресивними станами хлопців-підлітків

r-.239 - суха цифра статистичного показника отриманого психологами, які досліджували взаємозв’язок між турботою батька і показниками депресивних станів у хлопців-підлітків 16-18 років.


Депресія характеризується примхливістю, низьким інтересом до дій, антисоціальною поведінкою і агресивністю


Такий статистичний показник засвідчує про існування значного взаємозв'язку між батьківським доглядом і депресією серед хлопчиків-підлітків. Це означає, що, коли турбота з боку батька зростає, депресивний рівень у підлітка автоматично зменшується.


У багатьох молодих людей у ​​віці від 16 до 18 років спостерігався значний депресивний розлад, що пояснювалося відмовою від батьківської опіки, яку вони сприймали радше як вияв батьківського обов’язку аніж близького емоційного зв’язку, турботи і підтримки з його боку.


ПОРАДИ БАТЬКОВІ ХЛОПЦЯ-ПІДЛІТКА


  • Не обмежуватись у стосунках з сином правильними діями, але бути уважним, щоб зрозуміти, як мої дії сприймаються

  • Долучитись до групи з розвитку батьківських навичок, де в колі іншіх татів можна обговорити свої взаємини з сином та отримати корисні поради по налагодженню близького емоційного зв’язку з ним (напишіть сюди: )

Вплив батьків на успіхи підлітка в школі

Цікавих висновків дійшли Роман Борисов (кандидат соціологічних наук, старший викладач кафедри соціології Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна) та Ірина Шеремет (кандидат філософських наук, доцент кафедри соціології Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна) у своєму соціологічному дослідженні, про вплив характеру внутрішньосімейних стосунків і морально-психологічного клімату сім’ї на успіхи підлітків у школі.1

Серед усіх чинників найбільш впливовими виявились:
  • культурний капітал батьків;
  • рівень залученості батьків до повсякденного життя підлітка;
  • наявність чи відсутність довірливих відносин у сім’ї.
Від взаємодії підлітка з батьками, як показали результати дослідження, залежать його успіхи в школі. Підлітки з неповних сімей вчаться порівняно гірше, ніж їхні однолітки з повних сімей: так, серед відмінників частка підлітків з повних сімей досягає 53,6%, а з неповних сімей – лише 24%.
 
Вплив батьків на успіхи підлітків в школі

Матеріальний стан сім’ї

За результатами аналізу можна стверджувати, що рівень навчальної успішності підлітків у школі корелює з обсягом економічного капіталу сім’ї: серед відмінників частка підлітків з багатих та забезпечених сімей досягає 61,5%, серед школярів, які вчаться на задовільно – 53,2%. Це може свідчити про те, що високий рівень економічного капіталу дає змогу створити сприятливі умови для навчання: це і наявність окремого місця (кімнати) для навчання, де підліток може готуватися до уроків, не відволікаючись; це і технічне забезпечення (наприклад, наявність комп’ютеру), яке можна використовувати для пошуку навчальної інформації; це і можливість найму репетиторів задля більш глибокої підготовки дитини з окремих предметів; це і наявність доступу до численних гуртків, діяльність яких призводить не лише до розширення кругозору дитини, але й до формування внутрішньої мотивації до навчання.

Соціалізація підлітка

Позиціювання в класі корелює з академічною успішністю школярів. Так, учні, що ідентифікують себе з «лідерами», краще вчаться, ніж представники інших статусних груп: серед них тільки на «відмінно» вчаться 15,9%, на «добре і відмінно» - 38,5%. Найменш успішні в навчанні ті, хто ідентифікує себе з «пасивними учасниками» і «сторонніми» (вони частіше вчаться на «добре» і «задовільно» або переважно на «задовільно»).

В свою чергу це позначається на самооцінці підлітків, яка виражається в їхній мотивації до навчання. Як показав аналіз, позиціонування в класі корелює з мотивацією навчальної активності підлітків. Так, «лідери» і «активісти» частіше, ніж «пасивні учасники» і «сторонні», керуються в своєму навчанні бажанням стати високоосвіченою, культурною людиною, а також прагненням краще підготуватися до майбутньої навчальної діяльності (в спеціалізованій школі, ліцеї, ВНЗ, в тому числі за кордоном). Для «пасивних учасників» і «сторонніх, незалежних спостерігачів» більш значущими в навчальній діяльності є інтерес до предметів, що вивчаються, і зовнішні чинники – контроль батьків і вимогливість вчителів.

Культурний капітал батьків

Аналізуючи залученість батьків до життя дітей, дослідники звернули увагу, що батьки з більш високим рівнем освіти краще знають, чим живуть їхні діти, про що вони мріють, якими є їхні думки і турботи. Так, 47% підлітків, батьки яких мають вищу освіту, відзначають, що останні добре знають та розуміють їхні проблеми; тоді як батьки, які мають неповну середню освіту, таке розуміння мають лише 36% опитаних.

Окрім того, було виявлено, що освіта батьків є чи не найбільш вагомим чинником формування освітніх орієнтацій: після завершення школи планують продовжити навчатися близько 70% підлітків, у яких принаймні один з батьків має вищу (в тому числі незакінчену) або середню спеціальну освіту, 64% підлітків, батьки яких мають загальну середню та середню професійну освіту, і лише близько 35% підлітків, батьки яких мають неповну середню освіту. Слід зазначити, що вступити до ВНЗ планують близько 95% підлітків, батьки яких мають вищу освіту та близько 83% дітей, батьки яких мають середню спеціальну освіту.

Зацікавленість та обізнаність батьків

Ступінь розуміння батьками інтересів та турбот їхніх дітей є чи не найбільш вагомим чинником формування навчальної активності підлітків. За результатами кореляційного аналізу, ступінь обізнаності батьків щодо найближчого оточення підлітка, характеру проведення ним дозвілля та шляхи витрат кишенькових грошей пов’язана із навчальними досягненнями. Деякі зв’язки актуальні і з освітніми диспозиціями підлітків: на їхні освітні плани після закінчення школи найбільш впливає обізнаність батьків щодо того, де їхні діти проводять час вечорами. Зважаючи на меншу залежність навчальної успішності підлітків від рівня обізнаності щодо інших практик (коло друзів, статі витрат кишенькових грошей, характер дозвілля у вільний час тощо), наявність доступу батьків до інформації щодо характеру проведення дозвілля вечорами означає найбільший близький рівень довіри до батьків з боку підлітка.

Підсумовуючи, батьки, які мають довірливі взаємини з підлітком, виявляють обізнаність щодо життя своїх дітей в наступних питаннях:

  • Хто їхні друзі
  • На що діти витрачають кишенькові гроші
  • Де діти бувають після школи
  • Де діти бувають вечорами (найбільший рівень довіри)
  • Що роблять діти у вільний час
ПЛАН ДІЙ ДЛЯ ПАП «МОВЧАЗНИХ ПІДЛІТКІВ»
  • вчіться «мовчати разом». Разом пийте чай, разом ходите за покупками, разом прибирайте сніг у дворі або наводьте порядок в квартирі, разом копайтеся під капотом машини, просто будьте разом, знаходите і винаходьте такі можливості;
  • змініть роль вчителя, на роль «учня». Спробуйте поділитися своїми переживаннями, попросіть ради, розкажіть, як Ви прийшли до якогось рішення. Крім усього іншого, Ви покажете, якими словами можна говорити про почуття та переживання, а також переконайте його, що Вам з ним цікаво, що Ви цінуєте і поважаєте його поради;
  • станьте більш винахідливим в обізнаності. Важливо підтримувати хороші відносини з друзями сина або дочки, якщо виникне привід для занепокоєння, Ви зможете запитати у кого-то з них, що з ним (з нею) відбувається. Набагато більш тривожна ситуація, коли підліток перестає спілкуватися навіть з друзями, відкидає те, що любив раніше;
  • не соромтеся визнавати свої помилки. Підлітковий період відзначений болючим почуттям справедливості, і Ваша чесність, тільки посилить Ваш авторитет, а не навпаки;
  • не нехтуйте компліментами. Підлітковий період - це згусток комплексів, які не втомлюйтеся підкреслювати кращі якості, внутрішні і зовнішні, Вашої дочки або сина. Тільки нехай це будуть обґрунтовані компліменти, не просто «заради красного слівця».