Slide 2
RU
RU

Брак турботи з боку батька призводить до депресії хлопців-підлітків

Взаємозв'язок між турботою з боку батька і депресивними станами хлопців-підлітків

r-.239 - суха цифра статистичного показника отриманого психологами, які досліджували взаємозв’язок між турботою батька і показниками депресивних станів у хлопців-підлітків 16-18 років.


Депресія характеризується примхливістю, низьким інтересом до дій, антисоціальною поведінкою і агресивністю


Такий статистичний показник засвідчує про існування значного взаємозв'язку між батьківським доглядом і депресією серед хлопчиків-підлітків. Це означає, що, коли турбота з боку батька зростає, депресивний рівень у підлітка автоматично зменшується.


У багатьох молодих людей у ​​віці від 16 до 18 років спостерігався значний депресивний розлад, що пояснювалося відмовою від батьківської опіки, яку вони сприймали радше як вияв батьківського обов’язку аніж близького емоційного зв’язку, турботи і підтримки з його боку.


ПОРАДИ БАТЬКОВІ ХЛОПЦЯ-ПІДЛІТКА


  • Не обмежуватись у стосунках з сином правильними діями, але бути уважним, щоб зрозуміти, як мої дії сприймаються

  • Долучитись до групи з розвитку батьківських навичок, де в колі іншіх татів можна обговорити свої взаємини з сином та отримати корисні поради по налагодженню близького емоційного зв’язку з ним (напишіть сюди: )

Вплив батьків на успіхи підлітка в школі

Цікавих висновків дійшли Роман Борисов (кандидат соціологічних наук, старший викладач кафедри соціології Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна) та Ірина Шеремет (кандидат філософських наук, доцент кафедри соціології Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна) у своєму соціологічному дослідженні, про вплив характеру внутрішньосімейних стосунків і морально-психологічного клімату сім’ї на успіхи підлітків у школі.1

Серед усіх чинників найбільш впливовими виявились:
  • культурний капітал батьків;
  • рівень залученості батьків до повсякденного життя підлітка;
  • наявність чи відсутність довірливих відносин у сім’ї.
Від взаємодії підлітка з батьками, як показали результати дослідження, залежать його успіхи в школі. Підлітки з неповних сімей вчаться порівняно гірше, ніж їхні однолітки з повних сімей: так, серед відмінників частка підлітків з повних сімей досягає 53,6%, а з неповних сімей – лише 24%.
 
Вплив батьків на успіхи підлітків в школі

Матеріальний стан сім’ї

За результатами аналізу можна стверджувати, що рівень навчальної успішності підлітків у школі корелює з обсягом економічного капіталу сім’ї: серед відмінників частка підлітків з багатих та забезпечених сімей досягає 61,5%, серед школярів, які вчаться на задовільно – 53,2%. Це може свідчити про те, що високий рівень економічного капіталу дає змогу створити сприятливі умови для навчання: це і наявність окремого місця (кімнати) для навчання, де підліток може готуватися до уроків, не відволікаючись; це і технічне забезпечення (наприклад, наявність комп’ютеру), яке можна використовувати для пошуку навчальної інформації; це і можливість найму репетиторів задля більш глибокої підготовки дитини з окремих предметів; це і наявність доступу до численних гуртків, діяльність яких призводить не лише до розширення кругозору дитини, але й до формування внутрішньої мотивації до навчання.

Соціалізація підлітка

Позиціювання в класі корелює з академічною успішністю школярів. Так, учні, що ідентифікують себе з «лідерами», краще вчаться, ніж представники інших статусних груп: серед них тільки на «відмінно» вчаться 15,9%, на «добре і відмінно» - 38,5%. Найменш успішні в навчанні ті, хто ідентифікує себе з «пасивними учасниками» і «сторонніми» (вони частіше вчаться на «добре» і «задовільно» або переважно на «задовільно»).

В свою чергу це позначається на самооцінці підлітків, яка виражається в їхній мотивації до навчання. Як показав аналіз, позиціонування в класі корелює з мотивацією навчальної активності підлітків. Так, «лідери» і «активісти» частіше, ніж «пасивні учасники» і «сторонні», керуються в своєму навчанні бажанням стати високоосвіченою, культурною людиною, а також прагненням краще підготуватися до майбутньої навчальної діяльності (в спеціалізованій школі, ліцеї, ВНЗ, в тому числі за кордоном). Для «пасивних учасників» і «сторонніх, незалежних спостерігачів» більш значущими в навчальній діяльності є інтерес до предметів, що вивчаються, і зовнішні чинники – контроль батьків і вимогливість вчителів.

Культурний капітал батьків

Аналізуючи залученість батьків до життя дітей, дослідники звернули увагу, що батьки з більш високим рівнем освіти краще знають, чим живуть їхні діти, про що вони мріють, якими є їхні думки і турботи. Так, 47% підлітків, батьки яких мають вищу освіту, відзначають, що останні добре знають та розуміють їхні проблеми; тоді як батьки, які мають неповну середню освіту, таке розуміння мають лише 36% опитаних.

Окрім того, було виявлено, що освіта батьків є чи не найбільш вагомим чинником формування освітніх орієнтацій: після завершення школи планують продовжити навчатися близько 70% підлітків, у яких принаймні один з батьків має вищу (в тому числі незакінчену) або середню спеціальну освіту, 64% підлітків, батьки яких мають загальну середню та середню професійну освіту, і лише близько 35% підлітків, батьки яких мають неповну середню освіту. Слід зазначити, що вступити до ВНЗ планують близько 95% підлітків, батьки яких мають вищу освіту та близько 83% дітей, батьки яких мають середню спеціальну освіту.

Зацікавленість та обізнаність батьків

Ступінь розуміння батьками інтересів та турбот їхніх дітей є чи не найбільш вагомим чинником формування навчальної активності підлітків. За результатами кореляційного аналізу, ступінь обізнаності батьків щодо найближчого оточення підлітка, характеру проведення ним дозвілля та шляхи витрат кишенькових грошей пов’язана із навчальними досягненнями. Деякі зв’язки актуальні і з освітніми диспозиціями підлітків: на їхні освітні плани після закінчення школи найбільш впливає обізнаність батьків щодо того, де їхні діти проводять час вечорами. Зважаючи на меншу залежність навчальної успішності підлітків від рівня обізнаності щодо інших практик (коло друзів, статі витрат кишенькових грошей, характер дозвілля у вільний час тощо), наявність доступу батьків до інформації щодо характеру проведення дозвілля вечорами означає найбільший близький рівень довіри до батьків з боку підлітка.

Підсумовуючи, батьки, які мають довірливі взаємини з підлітком, виявляють обізнаність щодо життя своїх дітей в наступних питаннях:

  • Хто їхні друзі
  • На що діти витрачають кишенькові гроші
  • Де діти бувають після школи
  • Де діти бувають вечорами (найбільший рівень довіри)
  • Що роблять діти у вільний час
ПЛАН ДІЙ ДЛЯ ПАП «МОВЧАЗНИХ ПІДЛІТКІВ»
  • вчіться «мовчати разом». Разом пийте чай, разом ходите за покупками, разом прибирайте сніг у дворі або наводьте порядок в квартирі, разом копайтеся під капотом машини, просто будьте разом, знаходите і винаходьте такі можливості;
  • змініть роль вчителя, на роль «учня». Спробуйте поділитися своїми переживаннями, попросіть ради, розкажіть, як Ви прийшли до якогось рішення. Крім усього іншого, Ви покажете, якими словами можна говорити про почуття та переживання, а також переконайте його, що Вам з ним цікаво, що Ви цінуєте і поважаєте його поради;
  • станьте більш винахідливим в обізнаності. Важливо підтримувати хороші відносини з друзями сина або дочки, якщо виникне привід для занепокоєння, Ви зможете запитати у кого-то з них, що з ним (з нею) відбувається. Набагато більш тривожна ситуація, коли підліток перестає спілкуватися навіть з друзями, відкидає те, що любив раніше;
  • не соромтеся визнавати свої помилки. Підлітковий період відзначений болючим почуттям справедливості, і Ваша чесність, тільки посилить Ваш авторитет, а не навпаки;
  • не нехтуйте компліментами. Підлітковий період - це згусток комплексів, які не втомлюйтеся підкреслювати кращі якості, внутрішні і зовнішні, Вашої дочки або сина. Тільки нехай це будуть обґрунтовані компліменти, не просто «заради красного слівця».

Святкуй День Батька!

Історія святкування Дня Батька

День Батька - покликаний вшанувати і піднести важливість ролі батька в житті дітей, сімей та суспільства.

Вперше День Батька відзначили 19 червня 1910 року у США. Згодом цей день набув статусу національного свята не тільки у Сполучених Штатах Америки (з 1966 року) але і в багатьох країнах світу де декларується повага до сім`ї і батьківства, як її складової.

Вперше, про необхідність відзначення Дня Батька в Україні, заговорили жіночі організації у 2000 році, коли впроваджували святкування Дня Матері. А з 2006 року ГО “Міжнародний Центр Батьківства” розпочав громадську ініціатуву по запровадженню цього дня на державному рівні.

Щорічне відзначення згаданого заходу в нашій державі започатковано за ініціативою учасників Всеукраїнського форуму “Важливість ролі батька в сім’ї та суспільстві”, який відбувся в Києві у 2008 році.

За підтримки профільних міністерств (Мінсім`ямолодьспорту, Мінсоцполітики, Міносвіти, Мінфінансів) та у тісній співпраці з громадськістю, був розроблений та схвалений Урядом проект Указу Президента України “Про День батька”, за яким пропонується його відзначення на державному рівні щороку у третю неділю вересня.

Протягом останніх років ця ініціатива набула широкомасштабної практики з святкування Дня Батька у регіонах України. Станом на 2018 рік, понад 50 місцевих, 13-ть міських та 8-м обласних рад долучилися до відзначення цього дня на третю неділю вересня.

Багаторічний досвід організації Дня Батька в Україні та його включення до Державної цільової соціальної програми підтримки сім'ї до 2016 року вказує на те, що цей День поступово набуває державного значення і відіграє важливу роль у формуванні громадської думки для розуміння сучасної сім`ї, як партнерської, що будується на принципах гендерної рівності, де батько має рівну значимість і рівну відповідальність перед дитиною, як і мати.

Мета відзначення Дня Батька в Україні

Відзначення Дня Батька в Україні - є формуючим і виховним фактором батьківства і відповідальності за нього, що має вплив для чоловічого соціуму. Головною метою відзначення Дня Батька в Україні є:

  • забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку сім’ї як основи суспільства через підвищення статусу чоловіка як батька у виховному процесі дітей;
  • надання позитивної мотивації чоловікам, а саме — високого значення і покликання батька як важливої фігури сучасної сім’ї на рівні з матір’ю;
  • виховання молоді, дівчат і хлопчиків, які є завтрашніми матерями і батьками, що вже зараз мають визнати право на гідність і цінність людської особистості чоловіка-батька і жінки-матері як рівнозначних і взаємодоповнюючих у сім’ї, суспільстві, державі.

Святкування Дня Батька у вашому місті

Вуличний фестиваль з відзначення Дня Батька, це місце сімейного відпочинку і розваг із змістовним посланням про відповідальне батьківство. Це соціокультурний захід, який гуртується навколо двох основних зон: концертної програми та інтерактивних локацій.

Концертна програма складається з виступів естрадних виконавців і творчих колективів пісенного, танцювального та циркового жанрів. Під час цієї програми взірцеві татусі отримують відзнаки від міського Голови.

Завдання інтерактивних локацій полягає у створенні зони сімейного відпочинку із активним залученням дітей разом з батьками, особливо - татами. Так само на цих локаціях відбувається презентація пропозицій сімейного сервісу від міських служб та громадських організацій.

 

Батьківство в сучасній Україні

©Сергій Цвєтков

Виконавчий директор ГО “Міжнародний Центр Батьківства”

«Будь-якого працівника - від сторожа до міністра - можна замінити таким же або ще більш здібним працівником.
Хорошого ж батька замінити таким же гарним батьком неможливо».
Василь Сухомлинський

Вступ

На доказ важливості батька для повноцінного розвитку дитини і сталості сім’ї можна навести багато доведених фактів, так само, як і на користь важливості матері. Тому слід зазначити, що ідеальним для виховання дитини є батьківський тандем в якому чоловік та жінка взаємодіють у виховному процесі. І очевидно, що проблеми виникають тоді, коли навіть хтось один з цього тандему відмовляється від належного виконання своєї ролі. Вперше на національному рівні про важливість саме ролі батька, заявили на Всеукраїнському форумі “Важливість ролі батька в сім’ї та суспільстві”, який було організовано “Міжнародним Центром Батьківства” у 2008 році в місті Києві.

Стан батьківства в Україні

Статистика свідчить про те, що саме батько виявляться тим, хто “не дотягує” до належного виконання своєї ролі. Так за даними, які навів у 2017 році Міністр юстиції України Павло Петренко: “на сьогодні у нас 3 мільйони дітей, які живуть у неповних сім’ях і отримують аліменти."1 Це означає, що 40% відсотків2 українських дітей проживають без батька. За іншими даними частка таких дітей є ще більшою, а саме половина3 всіх дітей України проживають в неповних сім’ях у складі мати-дитина.

І без того тривожну ситуацію погіршує той факт, що навіть в повних сім’ях чоловіки значно поступаються жінкам у питаннях догляду за дитиною. За даними вітчизняного дослідження4 саме дружина є основним виконавцем обов’язків по догляду за дітьми майже у 75% повних сімей, а у решті таких сімей основним виконавцем частіше виступають бабуся або дідусь, аніж батько дитини. Як пояснюють автори цього дослідження, мати вдвічі більше за батька залучена до вирішення питань пов’язаних із доглядом за дитиною, навіть якщо вона професійно зайнята.

Показники залученості рідних по догляду за дитиною в українських сім'ях

Показники догляду за дитиною в українській сім'ї

Причини сучасного стану батьківства в Україні

Глобальний контекст

Україна йде у фарватері світових тенденцій і виклики з якими стикається українська сім’я не є винятковими порівняно з іншими країнами. Тому піднімаючи питання про місце і важливість батька в родинному житті, слід зауважити на глобальних процесах, які позначаються на загальному стані сімей.

Починаючи з другої половини ХХ століття вчені кажуть про трансформацію або системну кризу сучасної сім’ї. Дехто навіть очікував зникнення інституту сім’ї, як рудиментарного явища з минулих віків. Але, як бачимо, цього не сталося і найближчим часом не станеться. Як свідчать останні опитування, найбільша цінність, якої прагне досягти сучасна українська молодь, полягає у сімейному щасті.5 З іншого боку, маємо в Україні один з найвищих в Європі показників розлучень: понад 61% укладених шлюбів розпадаються, з яких 62% розлучень припадає на молоді сім'ї у період від перших 3-х місяців до 1,5 року подружнього життя.6

Деякі фахівці вбачають основну причину високого показника розлучень в сучасних сім’ях у перехідному періоді, що пов’язаний з переміною цінностей та виявляється у втраті позицій патріархального упорядкування сім’ї і набуття більшої ваги іншими моделями сімейного співжиття. На перший план виходять такі цінності, як свобода (адаптивність), приватність і повага до іншого, що вимагає від подружжя вміння будувати сім’ю на партнерських засадах з дотриманням рівних прав і можливостей для обох партнерів.7

Національний контекст

В українському контексті шлюб потерпає не тільки від ціннісних метаморфоз але великою мірою від алкоголізації населення, переважно — чоловіків. Першопричиною розлучень в українській сім’ї залишається алкоголізм, кожна п’ята пара розпадається саме з цієї причини.6 За даними ВООЗ, станом на 2016 рік Україна посідає 5 місце в світі за споживанням алкоголю на душу населення.8

Військова агресія РФ на сході України стала новим викликом для української сім’ї на початку ХХІ століття. Станом на 5 лютого 2018 року в Україні зареєстровано 1,2 млн. сімей-переселенців з Донбасу і Криму9, в яких виховується понад 240 тисяч дітей.10 Станом на грудень 2017 р. нараховано 2038 дітей військовослужбовців, чиї батьки загинули на Донбасі внаслідок російської агресії.11 Основний відтік з окупованої території Донбасу склали молоді сім’ї з дітьми, через що на непідконтрольній Україні території народжуваність впала вдвічі у порівняні з показниками до початку війни.12 Загальна кількість українських дітей, що загинули внаслідок цього збройного конфлікту, станом на 1 червня 2018 року становить 240 осіб, та 200 тисяч дітей, таких, що проживають вздовж лінії розмежування, 15 тисяч з яких на відстані 5 км від лінії фронту.13

Окремої уваги потребують учасники військових дій, яких в Україні станом на 30 квітня 2018 року налічується 228 тисяч військовослужбовців та працівників ЗСУ.14 В більшості, це люди, які або вже мають сім’ю і дітей, або будуть створювати сім’ю в майбутньому.

Традиційною проблемою для України, особливо для західних областей, залишається заробітчанство. До відкриття “безвізу”, частка для найбільш залучених до трудової міграції областей України сягала 25%, або 200 тисяч дітей, які залишалися з одним з батьків, через те, що інший поїхав на заробітки.15 З відкриттям “безвізу”, тільки за перше півріччя 2016 року Польща видала українцям близько 315 тисяч національних робочих віз. Це на чверть більше, ніж за перше півріччя 2015-го.16

На жаль, в Україні відсутня державна стратегія з підтримки сім’ї і батьківства, як її складової. Немає профільного міністерства або окремої державної інституції чи уповноваженої особи, для кого б сімейна політика була пріоритетним а не другорядним завданням. Питаннями сімейної політики займаються не узгоджено по різних відділах або секторах на місцевих та обласних рівнях. Після переформатування Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту у Міністерство молоді та спорту, на міністерському рівні питання сім’ї покладені на Міністерство соціальної політики.17 Схоже, що для цього міністерства сімейна політика не є пріоритетним завданням, позаяк, вперше в новітній історії, Україна позбавлена Державної цільової програми з підтримки сім’ї. Термін дії попередньої програми сплив у 2016 році, і станом на 2018 рік нова програма не розроблена і не представлена.

Окрім цього існує значна інертність з боку Адміністрації Президента щодо впровадження громадських ініціатив погоджених та опрацьованих на рівні Кабінету міністрів. Четвертий рік в Адміністрації Президента очікує на підпис Проект Указу Президента України «Про День батька», згідно якого на третю неділю вересня в Україні запроваджується відзначення Дня батька на державному рівні.18

Особистісний контекст

З досвіду 15-річної роботи з чоловіками-батьками в Україні та послуговуючись міжнародним досвідом19, ми виокремили чотири основні причини, які впливають на рівень відповідальності чоловіка, як батька:

По-перше: власні інтереси. Як чоловік співвідносить власні інтереси та особисте відчуття щастя з інтересами та щастям своєї сім’ї та дітей.
По-друге: підґрунтя власної значимості. Яке місце в шкалі особистих пріоритетів щодо самореалізації, займає для чоловіка його сім’я та діти.
По-третє: особистий моральний кодекс. Чи займає чоловік певну моральну позицію, через яку він покладає на себе певні зобов’язання щодо своєї сім’ї та дітей незалежно від зовнішніх чинників.
По-четверте: особиста соціальна відповідальність. Наскільки чоловік розглядає свою батьківську роль, як особисту відповідальність перед суспільством в якому він живе.

Наслідки відсутності ролі батька

Переважна більшість соціальних хвороб сучасного суспільства є ні чим іншим, як наслідками відсутності батька в житті родини20. Фізична відсутність чи-то емоційна відстороненість батька негативно позначається на становленні та розвитку особистості дитини та згодом на її дорослому житті:

  • Діти в сім’ях без батька, в 5 разів більше приречені на бідність, і в 10 разів більше на крайню бідність.21
  • Дослідження серед волонтерів “Корпусу миру” показали: , 9% серед тих, хто виконав свої зобов’язання проти 44% тих, які повернулись до-дому раніше, були люди з сімей з відсутнім фізично або емоційно батьком.22
  • Коли батько грає з дітьми, вони навчаються ризикувати і вирішувати проблеми, і навпаки, замкнуті діти зазвичай з’являються в сім’ях де бракує такої участі батька.23
  • Батько, який є більше “карателем” ніж “вихователем” підвищує ризик соціально-емоційних проблем і девіантної поведінки, знижує розвиток мотивації і очікувань у дитини.24
  • Діти із активно залученим батьком більш самостійні, ініціативні і саморегульовані, мають кращі взаємини з однолітками та рідними братами і сестрами, дружні, відкриті до позитивної взаємодії. У зрілому віці: будуть більш адаптивні, мати довгострокові соціальні зв’язки, успішний довготривалий шлюб.25
  • Підлітки, батько яких у стосунках з ними виявляє надійність, підбадьорення, чутливість, теплоту і турботу, досягають кращих показників у самооцінці, особистісній і соціальній пристосованості, досягають кращих успіхів в своїй діяльності і відрізняються розумовою зрілістю.26
  • Батько відіграє ключову роль у формуванні сприйняття жінкою таких характеристик, як: цілеспрямованість, успіх і компетентність.27
  • На неповні сім’ї припадає 3 з 4 підліткових самогубств і 4 з 5 випадків психічних захворювань.28
  • Діти, які виростають із ласкавим і турботливим батьком, значно більше схильні стати співчутливими дорослими, які виявляють турботу і увагу до інших.29
  • Хлопчики із сімей з відсутнім батьком, виростають в чоловіків з конфліктним внутрішнім відчуттям мужності.29
  • Відчуття жінкою власної гідності, корениться в її взаєминах з батьком.30
  • Емоційна або фізична відсутність батька спричиняє у дитини: низьку мотивацію до досягнення мети; бажання отримати негайну насолоду, незважаючи на те, що пізніше можна отримати більшу винагороду; занижену самооцінку; сприйнятливість до впливу групи та підліткової злочинності.31
Такий стан речей негативно позначається на якості життя всього суспільства, про що свідчать наступні дані:
  • Лише 12% хлопчиків і лише 7% дівчат в колоніях для малолітніх злочинців, походять з родини з двома батьками.32
  • Юнаки з неповних сімей набагато більш схильні до сексуальної розбещеності, а дівчата мають більше шансів опинитися матерями-одиначками.33
  • Відсутність батька є чинником, який сприяє юнацькій злочинності більшою мірою ніж бідність.34
  • Група вчених-біхевіористів із Йельського університету вивчала злочинність у 48 спільнотах усього світу і виявила, що кількість злочинців була найвищою поміж дорослих, які у дитинстві виховувались лише жінками.35
  • Дівчатка підлітки, які зростають у неповних сім’ях, мають на 60% більшу імовірність мати ранні статеві стосунки, порівняно із сверсницями, що живуть у повних сім’ях.36
  • Відповідно до теорії «відсутнього батька» на сприйняття і / або відкидання людиною Бога впливають його взаємини зі своїм батьком.37
  • Теплота і турбота з боку батька значною мірою сприяють зрілій моральності у дітей, яка виявляється більш просоціальною і моральною поведінкою, як хлопчиків так і дівчаток, і позитивно співвідноситься з більш високими внутрішніми моральними судженнями, цінностями і підкоренням правилам.38

Це не всі дані, які можна було б навести, але достатньо і цього, щоб зрозуміти на скільки критично важливою для дітей, сім’ї та суспільства загалом, є роль батька.

Шляхи подолання кризи відсутності ролі батька

Глобальний контекст

Захопленість питаннями гендеру без належного включення чоловіків в обговорення та переосмислення гендерних ролей, навряд чи будуть мати бажаний ефект для належного розуміння рівності і партнерства обома сторонами питання — чоловіком і жінкою.39

І на мою думку, питання не в створенні “чоловічих студій”, на протилежність великому різноманіттю жіночих, а нагальна потреба у спільних студіях, де питання гендерних ролей можуть і мають дискутуватись за участю, як жінок, так і чоловіків.

Такі “студії” треба створювати не тільки для студентської молоді але і для більш зрілих учасників, особливо — сімейних пар.

Безпосередньо ГО “Міжнародний Центр Батьківства” планує восени 2018 року підготувати тренерів з викладання тренінгового модулю для батьків, за темою рівноправного партнерства в сімейному житті.

Національний контекст

Виклики, які стоять перед сучасною українською сім’єю, добре відомі, але такої обізнаності недостатньо для їхнього подолання, навіть за наявності доброї волі у державних службовців та громадських активістів. Необхідно стимулювати створення платформ для поєднання зусиль та ресурсів державних органів та громадськості для спільного відпрацювання дієвих механізмів та практик з підтримки сім’ї.

Необхідно продовжувати реформування державного сектору у сфері надання соціальних послуг, з тим, щоб збільшити частку державного фінансування громадських організацій, як підрядників з надання соціальних послуг. В свою чергу, громадським організаціям слід вчитись активно взаємодіяти з державою, а не тільки з міжнародними донорами. На мою думку, це має бути одним з основних пріоритетів, як внутрішньої державної політики з соціального захисту громадян, так і пріоритетним завданням стратегії розвитку для громадських організацій.

До цього часу, державна політика щодо сім’ї була і залишається пронаталістською, тобто такою, яка вбачає основну роль держави в тому, щоб полегшити фінансовий тягар, який несе сім’я при народженні дитини, в такій спосіб сподіваючись простимулювати українців до більшої народжуваності.

Вочевидь, що така політика кардинально не вирішила питання збільшення народжуваності в Україні,40 але залишила поза увагою інші не менш важливі питання. Тому я вбачаю назрілою необхідність пошуку нових підходів щодо підтримки української сім’ї, із залученням до обговорення та напрацювання пропозицій від широкого кола просімейних організацій.

Щодо третього сектору, нам слід консолідувати наші зусилля, об'єднуючись навколо вже достатньо потужного руху, який щороку дедалі голосніше заявляє про себе через сімейні фестивалі, які традиційно проходять в Україні у травні-червні місяці, липні (День Української родини) та на третю неділю вересня (День батька).

Зі свого боку ГО “Міжнародний Центр Батьківства” активно взаємодіє з державними установами, як на національному, так і на міському та обласному рівнях. Ми активно долучаємось до просімейних програм і заходів інших громадських організацій та коаліцій і відкриті до взаємодії з церквами незалежно від їхньої конфесійної приналежності. Як приклад, одна з ініціатив Міжнародного Центру Батьківства, по встановленню офіційного відзначення “Дня батька” в Україні, була відпрацьована в тісній співпраці громадськості з профільними міністерствами, за результатом якої був створений Проект Указу Президента України “Про День батька”, який сьогодні чекає на підпис в Адміністрації Президента.

Відносно залученості громадських організацій безпосередньо до роботи з чоловіками-батьками, після 2014 року ми спостерігаємо сплеск зацікавленості саме до цієї сфери. Така зацікавленість породила нові організації, об’єднання та ініціативи, чого раніше не спостерігалось. Так у 2017 році було проголошено про створення Коаліції “Батьківство-Україна”, яка являє собою відкриту платформу для взаємодії, обміну досвідом та ресурсами для всіх організацій та ініціатив зацікавлених цією темою.

Додає оптимізму збільшення програм та публікацій в українських ЗМІ, присвячених питанням важливості ролі чоловіка, як батька. Хочеться побажати, щоб цей тренд лише набирав обертів, і став свідомою стратегію журналістської спільноти з реалізації власної соціальної відповідальності перед суспільством.

Окремо слід зазначити роль церков, які незалежно від конфесійної приналежності активно підтримують просімейний рух, заохочуючи парафіян долучатися до нього на волонтерських засадах. Є підстави вважати, що така підтримка не ослабне, а навпаки, буде лише посилюватись.

Особистісний контекст

З досвіду нашої організації, вбачаю необхідність підтримки чоловіків в їхньому прагненні бути відповідальними батьками, через створення на рівні місцевих громад (селищ, міст, районів) сприятливих умов та ресурсів з підтримки відповідального батьківства. В умовах урбанізації суспільства ми потребуємо спільнот, які б відповідали нашим потребам, надавали ресурс для нашого зростання та були відкриті для сприйняття нашого особистого внеску для їхнього розвитку.

Місцева громада може відіграти роль умовного “села” у вихованні та підтримці сімей на засадах взаємодії та обміну досвідом між ними, та безпосередньо між чоловіками. Державні службовці та громадські активісти мають відігравати роль ініціаторів позитивних перетворень та надавати експертну допомогу у вигляді навчання активістів, надання методологічного супроводу та створення платформ для взаємодії між сім’ями і зокрема між чоловіками-батьками.

Така підтримка має сприяти формуванню культури відповідального батьківства і взаємодопомоги серед чоловіків, безпосередньо в їхньому соціальному просторі: чоловічі батьківські групи/спільноти на житловому масиві, місцях роботи, шкільних батьківських комітетах, туристичних клубах, тощо.

Робота з чоловіками-батьками пріоритетно має бути зосереджена на чотирьох факторах, які і визначають ступінь участі батька в житті дитини: навички, підтримка, робота, мотиви/пріоритети.41

  1. Навички. Основна частина необхідних навичок і впевненості по догляду за дитиною приходять з часом. Через що, батько схильний передати свою відповідальність дружині, яка виглядає більш компетентною, особливо в перші місяці і роки житя дитини.
  2. Підтримка. Окрім оточення чоловіка, з його колег по роботі, друзів та родичів, які або заохочують його до виконання батьківських обов’язків або навпаки перешкоджають (через свої усталені упередження щодо того, яким має бути чоловік), важливу роль відіграє дружина. Дружина може або заохочувати чоловіка в його прагненні опікуватись дітьми, або спустошує цінність його батьківства, постійно роблячи йому зауваження про те, що він робить не так, як треба.
  3. Робота. Діловий світ пропонує “фаст-фуд” для чоловічого “его”, в той час, як батьківство приносить свої плоди не так швидко.
  4. Мотиви. Чоловіку необхідно поглянути на свій внесок в життя дітей в більш широкій перспективі аніж заповнення щоденних потреб. Необхідно пам’ятати про свій унікальний вклад, і про те, що батько — єдина особа котра може його зробити задля кращого майбутнього своїх дітей

ГО “Міжнародний Центр Батьківства” відпрацював стратегію42 залучення активістів з місцевих громад для створення пробатьківських спільнот та запропонував "Модель справжнього батька", як основу для популяризації образу відповідального батька, і представив їх громадськості на відкритих круглих столах на рівні міських та обласних адміністрацій.43

Модель справжнього батька

Модель справжнього батька

Підсумок

Хоча Українська сім’я і перебуває у доволі складних умовах, ситуація не є безнадійною.

Бути татком стало модно. Зростає зацікавленість темою відповідального батьківства з боку чоловіків. Тож маємо слушну нагоду для того, щоб підтримати чоловіків, забезпечивши їх необхідними ресурсами та допомагаючи створювати сприятливі умови для розбудови спільнот дружніх до сім’ї та безпосередньо до батька.

Українці цінують сім’ю, як союз чоловіка та жінки44 і вбачають щастя у народженні дітей, треба це артикулювати на всіх рівнях та створювати умови і засоби для покращення сімейних взаємин, батьківських якостей та навичок.

Як державний так і громадський сектор потребують більшої системності та кращої взаємодії з відпрацювання спільних програм та впровадження сучасних методологій в роботі з сім’ями та батьками.

Україна, на мою думку, досягла такого рівня, коли ми спроможні не тільки навчатись з досвіду інших країн, але маємо і власний досвід, який потребує осмислення та систематизації для його поширення та застосування. 

Джерела інформації

1Павло Петренко, Міністр юстиції України, Twitter, 19 ГРУДНЯ, 2017 р.
2Микола Кулеба, Уповноважений Президента України з прав дитини: “в Україні проживає 7,6 млн. дітей”. З доповіді на Східноєвропейському лідерському форумі, 29 листопада 2017 р., м. Київ
3Віталій Панок, директор Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи, на засіданні круглого столу в УКРІНФОРМі: “Куди зникають батьки, якщо немає війни. Чому при живих батьках наші діти виростають у неповних сім'ях?”, 18.11.2010
4Сім’я та сімейні відносини в Україні: сучасний стан і тенденції розвитку. Колективна монографія. – К.: ТОВ «Основа–Принт», 2009. – 248 с.
5Цінності української молоді. Результати репрезентативного соціологічного дослідження становища молоді. Міністерство Молоді і спорту України, 2016 р.
6Людмила Слюсар, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАНУ. З інтерв’ю Газеті “Експрес”, 23.08.2015 р.
7Щеглов Л.В. доктор мед.наук. професор. Лекція “Психология сексуальности и основные направления практической работы психолога-сексолога на современном этапе”, 25 березня 2011 р.
8Яке місце займає Україна за кількістю вживання алкоголю. 24 канал Програма ВЄСТІ.UA, 29 вересня 2016 р.
9Офіційний сайт Мінсоцполітики: https://www.msp.gov.ua/news/14748.html
10Онлайн видання Тиждень.UA, http://tyzhden.ua/News/184898, 7 лютого 2017 р.
11заступниця голови ВР, уповноважена президента з питань Донбасу Ірина Геращенко на презентації у Верховній Раді календаря “Погляд майбутнього” громадської організації “Серця кіборгів”, 13 березня 2018 р.
12Дані дослідження «Окупований Донбас: економіка, демографія, групи впливу. Стратегії для України», проведеного спільно Центром вивчення Росії та окупованих територій і виданням «Деловая столица», Радіо свобода, https://www.radiosvoboda.org/a/news/28813544.html, 24 жовтня 2017 р.
13Міністр закордонних справ України, Павло Клімкін, 1 червня 2018 р., https://twitter.com/PavloKlimkin/status/1002472377958182912

14У Міноборони назвали кількість військових, які отримали статус учасника бойових дій, УНІАН: https://www.unian.ua/war/10100291-u-minoboroni-nazvali-kilkist-viyskovih-yaki-otrimali-status-uchasnika-boyovih-diy.html, 30 квітня 2018 р.
15Діти полишені позаду: вплив трудової міграції в Молдові та Україні: https://www.migrationpolicy.org/article/children-left-behind-impact-labor-migration-moldova-and-ukraine, 23 січня 2015 р.
16BBC Україна, https://www.bbc.com/ukrainian/features-38662521, 20 січня 2017 р.
17ПОЛОЖЕННЯ про Міністерство соціальної політики України, ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 423
18Лист Кабінету Міністрів від 04.10.2013 № 12561/0/2-13
19Кен Кенфілд, "Серце Батька", Київ 1999 р., ст. 15,16

20Всеукраїнський форум “Важливість ролі батька в сім’ї та суспільстві”, м. Київ — 18 вересня 2008р.
21Дуглас Нельсон, “Діти рахують”, Фонд Е. Кейсі, 1995 р.
22Пітер Соудфелд, “Відсутність батьків і успіх закордонної роботи волонтерів корпусу миру”, Журнал лікарської психології, 1967:31:424-25
23Карла Кантор, “Фактор батька”, червень 1991 р.
24Фонні МакЛойд, "Соціалізація та розвиток у мінливій економіці", американський психолог 44, 1989 р.
25FIRA report: Вплив участі батька, PhD Сара Аллан, та PhD Керрі Далі, 2007 р.
26Доктор Норман Райт, “Завжди татова дівчинка”, СПб, “Мирт”, 2005 р.
27Джейн Б. Елштейн “Сімейні справи: Стан дітей Америки”, Нью-Йорк, Інститут американських цінностей, 1995 р.
28Карла Кантор, “Фактор батька”, червень 1991 р.
29Самуел Ошерсон, дослідник-психолог з Гарварду, “Знаходження наших батьків”, Нью-Йорк 1987 р.
30Карен С. Петерсон “Тати і доньки”, “США сьогодні”, 5 квітня 1993 р.
31Доктор Арман Ніколі, професор психіатрії в Гарвардській медичній школі і Массачусетської лікарні загального профілю (США), “Зміни в американській сім'ї”, White House Paper, 25 жовтеня 1984 р.
32"Справжні причини насильства і злочинів: розпад шлюбу, сім'ї і суспільства". Звіт №1026 з Фонду Спадщини, Вашингтон, 17 березня 1995 р.
33Сара Мак-Кланахан і Карен Бут, “Сім’ї матерів-одиначок”, Щоденник шлюбу і сім’ї, Том 51, серпень 1989 р.
34Доктор Лорен Морен, Національний Інститут Психічного Здоров’я — NIMH (США) за даними перепису у США
35Дж. Мак-Дауелл “Взаємозв’язок з батьком”, OM EAST, 2011 р.
36Кетлін Фюрі, "Секс та американський підліток", Ladies’ Home Journal, березень, 1986 р.
37Пол К. Вітц - “Психологія атеїзму”, Нью-йоркський університет, відділення психології.
38FIRA report: Вплив участі батька, PhD Сара Аллан, та PhD Керрі Далі, 2007 р.
39Майкл С. Кіммел, “Гендероване суспільство”, Видавництво “Сфера”, Київ 2003 р, ст. 8   

40Банк даних населення України.Таблиця: 0304. Сумарний коефіцієнт народжуваності (0,1)

41Майкл Ламб, департамент здоров'я США
42Каталог ресурсів ГО “Міжнародний Центр Батьківства”, ст. 8: https://uafathers.com/ua/gallery/37-istoriya-stratehiya-resursy
43Про Круглі столи на оф. Сайті ГО “Міжнародний Центр Батьківства у розділі “Новини”: https://uafathers.com/ua/news
44Конституція України, Стаття 51

Что такое CSE, или "Всестороннее сексуальное образование" от UNESCO?

20 марта 2018, ООН опубликовало "Международное техническое руководство по вопросам сексуального образования. Подход, основанный на исследованиях."

Генеральный директор ЮНЕСКО, госпожа Одри Азолай, в предисловии к Руководству, отмечает, что оно является добровольным, основанным на новейших научных доказательствах, и предназначено для поддержки стран во внедрении эффективных программ сексуального образования адаптированных к их контексту. И именно в комплексном сексуальном просвещении детей и молодежи, Одри Азолай, видит самый большой запрос у молодежи, а выполнение его рекомендаций, как необходимое условие для достижения глобальных целей устойчивого развития на период до 2030 года.

Какие организации являются бенефициарами этого Руководства?

  • Организация Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры (UNESCO), Франция
  • Секретариат UNAIDS, Швейцария
  • Фонд Организации Объединенных Наций в области народонаселения (UNFPA), США
  • Детский фонд ООН (UNICEF), США
  • Женщины ООН (UN Women), США
  • Всемирная организация здравоохранения (WHO), Швейцария

На кого возложена роль агентов, призванных реализовывать это Руководство?

  • Учителя, педагоги по вопросам здравоохранения, специалисты по развитию молодежи, защитники по вопросам сексуального и репродуктивного здоровья, молодежные лидеры.

Какова целевая аудитория этого Руководства?

  • Дети и молодежь в возрасте от 5 до 18+ лет, стран со средними и ниже среднего показателями экономического благосостояния, с приоритетным акцентом на вопросах гендерного равенства в странах Африки.

Какие основные тематические разделы Руководства?

  1. Отношения
  2. Ценности, права, культура и сексуальность
  3. Понимание гендера
  4. Насилие и безопасность
  5. Навыки для здоровья и благополучия
  6. Тело и развитие человека
  7. Сексуальность и сексуальное поведение
  8. Сексуальное и репродуктивное здоровье

Анализ

Не претендуя на всесторонность анализа данного документа, останавлюсь на горячих для нашего "контекста" вопросах, вызывающих у меня наибольшее беспокойство:

Параграф - 3. Понимание гендера

Для детей 5-8 лет:

Должны различать понятия биологического пола и гендерной идентичности, и признать, что восприятие пола и гендера многоразлично в зависимости от того, какое отношение к этому вопросу у различных источников информации, откуда они могут узнавать о сексуальных взаимоотношениях: семьи, отдельных лиц, сверстников и общества.

Для детей 9-12 лет:

Должны знать, что гендерная идентичность может не совпадать с их биологическим полом, признавать, что у каждого есть гендерная идентичность и уметь продемонстрировать уважение к гендерной идентичности других.

Другие замечания

Преподнесение в качестве "нормы" такого "отличия", как трансексуальность.

Заметный крен в акцентах на соблюдении "равных прав" на основании ценности "свободы выбора" а не ценности человека, как таковой. Таким образом возвышается ценность ЧЕГО-ТО больше, чем ценность КОГО-ТО.

Заключение

Хотя в большинстве своем, это Руководство призвано обезопасить детей от насилия, надругательства и болезней, например, воздержание от сексуальных контактов рассматривается как наилучший способ избежать инфекционных заболеваний, передающихся половым путем (в т.ч. ВИЧ), и предотвращение нежелательной беременности, — сам дух рекомендаций отдаёт предпочтение защите безличностных понятий перед акцентами на личности и ценности человека, как таковой. Что придаёт негативный окрас всему тексту данного документа.

Так же, вредным и опасным выглядит представление трансексуальности и трансгендера, как "нормы". Что удивительно, поскольку Руководство позиционируется, как такое, что построено на научных исследованиях. В свою очередь литература по психиатрии и психологии, понятие "нормы" в отношении гомосексуальности и производных от нее, относит ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО к так называемому "настоящему гомосексуализму", когда гомосексуалист идентифицирует себя и воспринимает свое тело в соответствии со своим биологическим полом, находя в гомосексуальных контактах лишь то удовольствие, которого он не может достичь в гетеросексуальных сношениях. В случаях, когда самоидентификация человека не соответствует его биологическому полу и / или человек делает это демонстративно / публично, это уже считается, с точки зрения психиатрии, отклонением от нормы и подлежит лечению.

Поскольку это Руководство является добровольным к исполнению, следует проявить сдержанность и благоразумие, отказавшись от сомнительных утверждений, используя лишь то, что полезно и не вызывает сомнений.

Ссылка на рассматриваемое Руководство: http://unesdoc.unesco.org/images/0026/002607/260770e.pdf

Осторожно, двери... открываются

В водовороте собственных дел и озабоченности нам бывает трудно оценить время в котором мы живем и направление в котором движется мир. Интернет, социальные сети, новейшие гаджеты и приложения к ним, в сочетании со сверхбыстрым технологическим развитием, которое приближает эру искусственного интеллекта и прорыв в области биоинженерии. Все это с каждым днем ​​делает наши семьи более прозрачными для мира и мир более доступным для наших детей.

А нам, родителям, еще довольно трудно воспринять даже формат вчерашней "постиндустриальной" эпохи. Мы еще пытаемся оградить наших детей от внешних негативных факторов, но, это уже сегодня - НЕВОЗМОЖНО.

ЧТО ДЕЛАТЬ?

  • Во-первых, признать реальность такой, какова она есть - границ больше не существует. Мы должны не отгораживать детей от мира, а предоставлять им безопасное убежище в безусловном восприятии и разумной заботе об их потребностях.
  • Во-вторых, сосредоточиться на главном, что было таким всегда независимо от исторических этапов развития человечества. Любить своих детей и направлять их к верным нравственным ориентирам, прежде всего, собственным примером.
  • В-третьих, отказаться от страха в пользу возможностей. То, что вчера гарантировало нам интеграцию во взрослую жизнь и профессиональное развитие, сегодня безнадежно устарело и обесценилось. Например, вашим 7-летним детям, когда они войдут во взрослую жизнь, придется не менее 6-ти раз переучиваться чтобы оставаться пригодными для проф.деятельности учитывая скорость развития технологий.

ВЕРИТЬ

Это важно, необходимо верить в силу отцовства. Мы нужны нашим детям. Отец остается первым и самым мощным "социальным лифтом" для своих детей. Так было всегда, так есть, и это никогда не изменится.